Сьогодні я вирішив пообідати у ресторані. На дворі було дуже холодно і я швиденько побіг у заклад харчування, щоб попити теплого чаю та з’їсти картоплі з м’ясом.
Я зайшов у ресторан і сів за столик та розгорнув меню. Через декілька хвилин двері відчинилися і зайшла бабуся у старому одязі. Було видно, що вона дуже змерзла, бо жінка трусилася від холоду.
Вона сіла за столик та попросила склянку гарячої води. Офіціантка їй відмовила, вона сказала, що цей заклад занадто дорогий для неї і вказала бабусі на двері.
Коли я це почув, то дуже розлютився, невже не можна було дати бабусі гарячої води випити. Я підійшов до них і сказав, що я розрахуюсь за жінку та замовив дві порції чаю та картоплі з м’ясом. Але офіціантка сказала, що вона принесе порцію тільки мені, а безхатченків обслуговувати не збирається. Хай йде на вулицю і харчується деінде, а не в дорогому ресторані. Їхнім гостям буде неприємно обідати, якщо у ресторані буде сидіти ця жінка, бо по ній видно, що вона бідна і одягнута бабуся у лахміття.
У залі сидів чоловік, який коли почув слова офіціантки підтримав її та сказав, що таким людям у пристойних ресторанах місця немає. Бабуся стала за столу і було видно, що на її очах з’явились сльози.
Я обурився ще більше і почав сваритись з офіціанткою і клієнтом. На наші крики прийшов директор ресторану і запитав, що сталось. Я розповів йому про бідолашну замерзлу жінку, яка попросила склянку гарячої води і про нахабну поведінку його працівниці.
Директор вибачився переді мною і літньою жінкою, а офіціантку звільнив. Він покликав нас за стіл і за декілька хвилин принесли замовлені мною страви. А коли ми поїли картоплі з м’ясом та чаєм, нам за декілька хвилин принесли великі шматки торта і сказали, що це нам на знак вибачення.
Коли я попросив чек, то директор підійшов до мене і сказав, що їжа сьогодні для нас безкоштовно, бо він цінує людей з добрим серцем.
