– Олександре, ти маєш зрозуміти мене, бо і сам маєш двох маленьких доньок, і вони виростуть і також вийдуть заміж, але ти захочеш, щоб у них все було добре. – говорив Василь Михайлович.
Свекор думав, що чоловік, який має дітей не вартий його дочки. Він хотів, що вона вийшла заміж за людину, яка ні коли не була одружена. Молодий чоловік відчував, що йому буде важко знайти другу половину після смерті дружини, але він спробував, на жаль, все обернулось невдачею.
З Василиною вони познайомились на роботі і зустрічались два роки. Він відразу сказав дівчині, що виховує сам двох маленьких дітей. Але дівчина відповіла, що це не важливо, головне, що він їй дуже подобається.
Їй уже тридцять років, вона ніколи не виходила заміж. Її подруги давно вже створили сім’ї і мають дітей. Коли вона зустріла Олександра, то закохався з першого погляду у його великі зелені очі. Він був дійсно дуже гарним чоловіком: високо зросту з чорним волоссям і приємною усмішкою.
Олександру тридцять сім років у нього дві доньки: старшій – п’ять, а молодшій – три. Дружина померла після народження меншої дочки.
Спочатку доглядати за дітьми йому допомагали батьки, а потім він віддав у дитячий садочок дівчат і забирав їх після роботи.
Він декілька разів пробував налагодити особисте життя, але коли жінки чули про двох дітей, то відразу тікали. Нікому не потрібні були чужі діти, кожна жінка хоче народити свою рідну дитину.
Він розумів, що його дівчаткам потрібна мати, яка буде про них дбати і навчить, як це бути жінкою. Олександр, як і більшість чоловіків не розумівся на модному одязі та косметиці і коли дівчати виростуть не зможе їм нічого порадити. Також чоловік і сам був би щасливим мати дружну. Він мріяв про домашній затишок, смачну вечерю і приємну розмову.
Минуло два роки зустрічей з Василиною і чоловік повірив, що знайшов свою другу половину і ця дівчина буде виховувати його дітей. Вона обіцяла, що буде любити його доньок, як своїх рідних дітей. Тому, він запропонував дівчині вийти заміж і вона погодилася. Потрібно було тільки познайомитись з її батьками.
Чоловік одягнув костюм і підібрав до нього саму гарну краватку, сів у машину і поїхав до майбутньої дружини додому. Він дуже переживав через зустріч з її батьками, бо дівчина була з багатої сім’ї .
Двері йому відчинила майбутня свекруха і запросила за стіл. Батьки Василини добре до нього поставились і привітно розмовляли, аж поки не почули, що він має двоє дітей.
– Олександре, ти маєш зрозуміти мене, бо і сам маєш двох маленьких доньок, і вони виростуть і також вийдуть заміж, але ти захочеш, щоб у них все було добре. – говорив Василь Михайлович. – я не хочу, щоб дочка виходила заміж за вдівця з двома дітьми. Василина варта кращого життя, ніж виховувати чужих дітей.
Майбутній зять раптом став і вийшов з-за столу, йому не сподобалося як з ним говорив свекор. Він не розумів, чому батько Василини так відреагував, а дівчина нічого не сказала у відповідь. Вона ж обіцяла, що буде дбати про його дітей, але за столом не підтвердила свої слова, вона просто мовчала. Він вирішив більше не спілкуватись ні з нею, ні з її сім’єю.
