Зізнаюсь чесно, я людина геть непостійна. Можливо, це тільки характер, а можливо, мене просто так виховали. Моя мати була в шлюбі чотири рази, і пішла з життя на порозі розлучення зі своїм чоловіком, бо він їй просто набрид бубніти. З посмішкою згадую цю причину. Ось ця риса передалась і мені. Не скажу, що вона позитивна, чи негативна… вона просто є, в житті мені не заважає, а навпаки, допомагає йти звідти, де мені некомфортно з якоїсь причини.
З мамою моїх дітей ми в шлюбі ніколи не були. Жили цивільним шлюбом. Періодично ми розходились, зустрічались з іншими людьми, потім знову життя нас зводило разом на деякий час, а потім по новому крузі. Зараз я вже в розлучення втретє. І мої діти вирішили висловити мені все, що думають про мене, та мої вчинки.
Не знаю чому, але я ніколи не задумувався над тим, що мій стиль життя для моїх же дітей незрозумілий, та в деякій мірі аморальний. Вони, звісно, вже дорослі та мають свою особисту думку на всі питання. ми з моїми трьома дітьми жили у великому будинку, та ніколи нічого не ховали одне від одного. Хоча тепер я розумію, що особисте життя потрібно було ховати хоч частково. Як не крути, а діти завжди будуть стояти за мамою, та будуть на її боці. По собі скажу, що батько сприймається не так, як мама.
Коли я в черговий раз повідомив їм, що розлучаюсь зі своєю третьою дружиною, це викликало сварку не аби яких масштабів. Старший син підплигнув з дивану зі словами “та скільки можна?! Мене вже дістали ці постійні походеньки! Тільки но ми звикаємо до твого нового так званого кохання, як ти знову приводиш додому незнайомку, яку ми маємо сприймати мало не на рівні з мамою, адже це твій вибір, твоя кохана! Дістав! Дістав ти та твої походеньки! Я переїжджаю! а ти живи як знаєш, напевно, тебе вже ні хто та ні що не змінить! Ти настільки сліпий та дурний, що не бачиш справжнього кохання у себе під носом! Подумай тільки головою, чому після кожного свого розлучення зі своєю пасією ти повертаєшся до мами?! Чому маєш дітей тільки від неї?! Ти ніби вже у віці, а дурний, ніби тобі десять років!”
Мене це змусило задуматись… а й справді, чому? Якось сам не помічаючи цього, я постійно думаю про неї, навіть коли поруч інша. Але тільки но ми сходимось разом, вона починає мене дратувати настільки, що придушити охота, недовго думаючи, я не знаходжу кращого варіанту, як знову з нею розійтись.
Навіть не знаю, чому я так її сприймаю. Можливо, це все що дитячі установки закладені моїми батьками на неправильний шлюб… все ж, з дитинства варячись в такому котлі, не могло все минутись просто так. Я ж насправді повністю повторюю поведінку матері.
