З дружиною ми не спілкуємося вже давно, до цього призвели її постійні зрaди. Я довго терпів заради дітей, але усьому є межа. Через 6 років спільного життя ми рoзлучилися. Та найжахливішим став той факт, що і наші діти їй стали зовсім не потрібні. Обравши, за її словами, «вільне» існування, вона покинула на мене двох доньок і пішла шукати кращої долі. Тож чи була це справжня родина, тепер говорити важкo.
Я залишився з дітьми в нашій квартирі. Було дуже тяжко, та поступово ми звикли до всього. Тепер знаю одне: те, як ми жили раніше, не можна вважати нормальним життям. З дівчатами ж ми ладнали, а коли вони підросли, стали допомагати по господарству і навіть тішити мене милими сюрпризами. Та все ж батько не замінить відсутності матері, якою б вона не була. Проте сама мати не цікавилася нами.
Зовсім випадково я зустрів жінку, яка мені дуже сподобалася. Прийняли її і мої дівчата. Катерина була трохи молодшою за мене, неодруженою, не мала дітей, але дуже про них мріяла.
Зустрічались ми недовго, і невдовзі я вирішив покликати її заміж. Прийшов час познайомитися з її родиною. І тут сталася досить неприємна ситуація. Уже на початку нашої розмови вони чітко вказали мені на те, що я їм не подобаюсь, причина проста — я розлучений і сам виховую дітей. На думку брата Катерини, від гарних чоловіків дружини не йдуть і дітей їм не лишають. Щось доводити з цього приводу я просто не бачив сенсу.
До слів брата приєдналися і батьки моєї коханої, мовляв, хочуть, щоб їхня донька мала гарну родину і власних дітей, а не займалася вихованням інших, які ніколи не стануть їй рідними.
Катерина, вислухавши усе це, вирішили піти. Вдома сказала, що їй дуже соромно переді мною за свою рідню, але змінити їхню думку вона навряд чи зможе. Для них прикладом є родина брата, у якій вже більше 10 років панують мир і злагода, а на інших вони не зважають.
Наступного дня брат Катерини зателефонував мені на роботу та виказав ще раз свою точку зору в дуже неприємній формі. Я ж нічого не відповів йому, бо не хотів сваритися з Катериною.
Наші стосунки з коханою не стали гіршими, але й бути разом ставало все важче. А ще нещодавно дружина брата Катерини пішла від нього до іншого чоловіка і залишила йому двох неповнолітніх дітей. Не хочу говорити нічого поганого, але може хоч зараз він зрозуміє, що був неправий по відношенню до сестри. Бо життя — то дуже складна річ.
На превеликий жаль, іноді, щоб зрозуміти думки і прагнення іншої людини, треба опинитися на її місці. І часто це вирішує сама доля.
