Щасливе подружнє життя тривало в нас майже дванадцять років. Почали ми зустрічатись коли навчалися разом в університеті, я з міста, а вона з села. Проводили багато часу разом, готуючись до іспитів, і ось наприкінці останнього року навчання я зважився зробити пропозицію, і вона погодилася.
Після випуску ми зробили весілля, все було чудово і життя разом було прекрасним. Для початку ми знімали квартиру, і все було прекрасно. Я знайшов чудову роботу, в логістичній компанії, та й дружина працювала. Днями ми працювали, а вечори ми проводили разом, за романтичною вечерею або дивлячись фільми разом. Вихідні ми завжди ходили в ресторан, або влаштовували невелику подорож.
Через декілька років ми назбирали гроші на квартиру яку ми давно хотіли, та почали планувати дітей. І зовсім скоро у нас народилися двоє прекрасних дітей. Ірина пішла у декретну відпустку , а я почав працювати ще більше для утримання сім’ї. Перший рік було неймовірно важко , ми не висипалися, але все одно ми старалися знаходити моменти, щоб зробити щось романтичне разом, час від часу ми залишали дітей у мої або її дітей.
Невдовзі мене підвищили, мене почали відправляти у відрядження. Спочатку це було не так вже і часто, проте невдовзі це стало відбуватися ледь не щотижня, на вихідні мене відправляли з’їздити то в одне то в друге місце. Мені це не дуже подобалося проте дружині було ще гірше, вона була одна з дітьми майже весь час.
І невдовзі у відрядження мене стали відправляти рідше, нарешті я міг проводити час зі своєю сім’єю. Але дружина стала прохолодна до мене , вона вже не була така привітна, не хотіла проводити час разом, спочатку я думав, що це через втому, але коли частину її хатніх справ я взяв на себе нічого не змінилося. А ставало навпаки все гірше, тепер вона стала “пропадати” на роботі, спочатку я цьому значення не надав, але невдовзі вона почала і прохолодніше ставитися до дітей.
Одного разу мені пощастило повернутися з відрядження швидше, я купив великий букет квітів, та коробку її улюблених цукерків. І в нас мала бути романтична вечеря спочатку дома, а на вихідні залишити дітей у моїх батьків. Та провели б неймовірні вихідні лише разом на одинці.
Проте в мене було якесь дивне передчуття, коли я повертався додому. Я не розумів звідки воно могло взятися, оскільки думки в мене були лише про хороше.
Зайшовши до квартири я відразу почув щось не ладне, мого домашнього взуття, не було. Проте стояли чужі кросівки. Дивні гості подумав я спочатку, потім я пройшов до спальні а там була вона, а коло неї стояв чоловік, в моєму взутті, та в одному моєму халаті. А в сусідній кімнаті були наші діти. Я нічого не сказавши. Поставив все що я купив, розвернувся забрав дітей та пішов, спочатку ми були у моїх батьків.
Але досить скоро я знайшов квартиру, куди ми переїхали жити. дружину на жаль цікавила лише квартира, жодного разу вона не згадала про дітей. І я вирішив квартиру залишити, їй.
Проте вже пройшло багато часу, я знайшов справжнє кохання, яке любить моїх дітей, та допомагає з ними коли я у відрядженні.
