В моєму під’їзді мешкає багатодітна мати, яка чекає на шосту дитину. Вона впевнена, що всі їй винні

В моєму під’їзді мешкає багатодітна мати, яка чекає на шосту дитину. Вона увесь час ходить по сусідах, інколи навіть навмисне виходить на майданчик, якщо побачить, що хтось повертається додому.

І завжди одне й те саме. Випрошує продукти, речі і все що тільки можна. Звичайно можна зрозуміти, адже прогодувати таку кількість дітей не просто. Але тоді виникає логічне запитання, навіщо стільки народжувати, якщо ти не можеш їх забезпечити хоча б найнеобхіднішим.

Я допомагала чим могла, як і решта сусідів. То хліба купимо, то якихось напівфабрикатів. Та ми не можемо постійно їх забезпечувати. У кожного своя сім’я, у багатьох ще власні діти є, яких також треба годувати. Та чим могли, тим допомагали.

Та одного разу матір-героїня мене просто вразила. Перестріла і каже:

– Вареники більше не купуй, вони нам вже приїлися. Давай краще грошима.

Від такої безцеремонності, у мене очі на лоб полізли.

– Послухай мене. Від мене ти більше не отримаєш, ні вареників, ні пельменів, ні будь-чого іншого. Все, лавочка прикрилась!, – сказала я, як відрізала

– У тебе донька завжди модно одягнена, кожного разу щось новеньке. А ти мені копійку скупишся дати? Я не маю можливості працювати, мужика, щоб допомагав, теж нема, а ти так! Знай, це ти де для мене пошкодувала, а для дітей!

З того дня я їй не допомагаю. Якось зустіла сусідку з другого поверха. Якось зайшла мова, от вона мені й розповідає:

– Я Ліду ще змалечку знаю. Як тільки підросла, одразу почала дітей народжувати. Працювати їй було лінь, навчатися теж не хотіла. Мала вона хлопця. Толковий був, роботящий. І про неї піклувався. А вона така нівроку була. От і загуляла з і ншим. Привела додому, доки той на роботі був. Звісно, він її покинув. Після цього вона втратила гальма. Чоловіків змінювала, як шкарпетки. На довгий час ніхто не затримувався. Зробить дитину і до побачення.

Ліда отримує допомогу, як багатодітна і чималу. Щоб розкошувати, звісно, не вистачить, але на пристойне життя – цілком. А те, що вона ходить випрошує, то не від злиднів, то вже спосіб життя в неї такий. Користується людською доросердечністю.

Я ж хотіла їй допомогти. Кажу, йди влаштуйся посуд мити у їдальні по-сусідству. Я можу за дітками доглянути, все одно вже пенсіонерка. І знаєш, якою була її відповідь?

Ні, не подяка. Вона фиркнула, що працювати посодомийкою не для неї, то принизливо. І для чого, якщо сусіди все дають.

Почувши про таке нахабство і безпринципності, у мене аж мову відняло. З багатодітною сусідкою я більше не спілкувалась. Потім дізналась, що їй якийсь добродушний сусід дозволив жити у його дачному будиночку в селі.

Це яскравий приклад того, як користуючись людською добротою, безпринципні нахаби переступають межу.

Оцените статью
В моєму під’їзді мешкає багатодітна мати, яка чекає на шосту дитину. Вона впевнена, що всі їй винні