В моєму житті було багато моментів, що можна згадати з посмішкою на обличчі. Та чомусь лише від випадку на випускному сина на очах з’являються сльози.

Після того, як я дізналась від лікарів, що діагноз безпліддя абсолютно точний і невиліковний, то кинулась в роботу. Не хотілося впадати в депресію і постійно думати про свою проблему. Якось ще й мама захворіла, я поїхала її провідувати.

Якраз біля неї був лікар. Він і втішив, що все обов’язково налагодиться. Тоді випадково на вулиці я зустріла свого майбутнього чоловіка Миколу. Він сподобався мені з першого погляду, та я не думала, що вже за вісім місяців ми одружимось. Для мене це було досить дивно. Коля ж одружувався вдруге. Від першого шлюбу мав дитину.

І вся наша ідилія в стосунках тривала недовго. Хоч відразу після весілля я дізналась про свою вагітність. І після народження доньки, син мого чоловіка переїхав до нас. Мені було неймовірно важко з двома дітьми. Мало того, що своє немовля, то ще й дитина, з якою я мало знайома.

Так минуло декілька років і я народила ще одну дитину. Напевно, так надихнулась думкою, що колись лікар поставив мені діагноз безпліддя. Тому всі домашні справи виконувала з якимось натхненням. Чоловіка свого я сильно люблю і ціную, адже він так багато працює, щоб забезпечити велику сім’ю. Та і я вдома від цього всього страшенно втомлююсь.

Діти росли, а разом з ним росли й проблеми. Мені було дуже важко і морально, і фізично. Хотілося хоч якогось відпочинку. Діти часто не мирилися між собою, постійно ревнували мене один до одного. Вже й не знала, як з ними розмовляти.

У хвилини відчаю я втішала себе думкою, що виростила надійне покоління і на старості літ вони зрозуміють, скільки моєї праці пішло на них і обов’язково віддячать, пошанують, потурбуються.

Старший син уже доріс до випускного і ми з Колію вирішили піти на свято разом. Туди й прийшла його перша дружина. Всі ми не бачили її вже сто років. Оце з’явилась і давай відразу вдавати, що вона така близька із сином і колишнім чоловіком.

Мене це роздратувало, але не хотілося витрачати свою енергію на це.

На урочистій частині свята випускникам сказали вручити квіти, які вони принесли, людям, що найбільше повпливали на їх виховання. І Олег приніс свій букет мені. В той момент я була настільки зворушена, що сльози самі собою покотилися по щоках.

В моєму житті було багато поганого і хорошого, та саме цей випадок чомусь запам’ятався назавжди. І я точно зрозуміла, що недаремно виховала стількох діток. Нехай навіть старший не мій. Я люблю їх всіх і вдячна Богу за таку долю.

Оцените статью
В моєму житті було багато моментів, що можна згадати з посмішкою на обличчі. Та чомусь лише від випадку на випускному сина на очах з’являються сльози.