Купує квартири у власність. Вже чотири купив. Друзі запитують, навіщо йому стільки? А він відповідає, що кожна має своє призначення.

Зоя виходила заміж за Бориса, коли їй виповнилося тридцять років. Її син, шестирічний Артем, сидів поряд із мамою. Він не розумів, що за свято. Мама така красива, усміхається. Дядя Боря поруч. Артем також веселиться.

Мама умовляє сина називати дядю Борю татом. Артем не розуміє, адже в нього є тато. Хлопчик світлину бачив, де тато стоїть поруч із мамою. І тільки мріє, що колись тато приїде, привезе іграшок, гратиме з Артемом. А він з гордістю розповідатиме, що тато приїхав.

Роки летять, тато до Артема так і не приїхав. Скільки себе пам’ятає хлопець, поруч тільки дядя Боря. Так і не звик дядю Борю називати татом. А він і не ображається. Ні так, ні. Артем закінчує школу, вступати до інституту. Борис Іванович пропонує хлопцю різні професії, які в наш час мають попит. Та Артем ніяк не вибере. А взагалі вчитися не хоче. Йому б гроші заробляти. Борис Іванович дивується, навіщо. Адже має все, що захоче. Та хлопець уперся, самостійності захотів.

Борис Іванович має бізнес, який з роками розростається. А ще в нього хобі є. Купує квартири у власність. Вже чотири купив. Друзі запитують, навіщо йому стільки? А він відповідає, що кожна має своє призначення. В одній вони живуть. Дві інших для постійних клієнтів, які приїжджають у місто. Щоб не в готелі, а квартиру пропонує Борис Іванович. Клієнти задоволені від такого сервісу, і не відмовляються від його послуг.

В четвертій поки що ремонт. Але він знає, яке призначення тієї квартири. Зоя вважала, що четверту квартиру Борис купив для її сина. Вона планувала, які меблі купуватиме, як створить затишок. Вона хотіла поговорити з чоловіком, але тому все немає часу, а згодом забули про ту розмову.

Артем все ж таки вступив до інституту. Навчання давалося важко. Та ще коли вчитися взагалі не хочеться. Тому тягнув як міг. Артем не пещений достатком, розумів, що самому потрібно добитися в житті висот. Але іноді приходилося платити, маму просив. Тому що Борис Іванович категорично проти платити. А як же знання. Заплатиш, але в голові не добавиться.

Коли Артем зустрів Каріну, вирішив що чергова дівчина. Яких у нього було вдосталь. Та чим більше спілкувався з нею, тим більше розумів, кохає. Бачив, що кохання взаємне. Через деякий час повідомив маму і Бориса Івановича, що одружується. Зоя згадала про квартиру, що й дотепер стоїть без меблів. Розгорнула діяльність. Поспішала. Щоб до весілля квартира була готова. З якимсь питанням звернулася до Бориса. Він з подивом дивився на дружину:
– Я не дозволяв там облаштовуватися. Та квартира для інших цілей. Нехай поки що стоїть. Для Артема купимо другу.
– Для мого сина жалієш?
– Ні, я ж сказав, що куплю.

Зоя ображена пішла спати. Вона не розуміє, чому чоловік відмовив? Для чого та квартира стоїть пуста? Коханку планує завести? Всю ніч жінка не спала, ворочалася. Чи правильно вона зробила, що вийшла заміж за Бориса. Йому квартиру для її сина шкода.

Борис Іванович не розуміє дружину. Чому образилася? Адже сказав, що купить. Інша квартира буде в Артема. Яка різниця в тому? Головне, що квартиру чоловік купує. А Зоя все ображається. Ну і жінки. Ніколи не догодиш їм.

Оцените статью
Купує квартири у власність. Вже чотири купив. Друзі запитують, навіщо йому стільки? А він відповідає, що кожна має своє призначення.