Оксана та Славко чотири роки жили у шлюбі. Подружжя дуже мріяло про діток, однак весь час у них нічого не вдавалося. Чоловік мріяв, що буде бавити синочка чи донечку. Але щоразу Оксана повідомляла: вона не вагітна. Славка засмучувало те. Лише одне його заспокоювало: він несамовито вірив, що у нього незабаром обов’язково народиться дитина.
А потім чоловік помітив: з Оксаною щось не те відбувається. Дивною Оксана здається. Поводить себе не так, як завжди. Сумна якась, мовчазна… Славко запитує її, що сталося. Та дружина відповідає: “Добре усе!”, а потім знову – мовчання…
Одного разу зайшов Славко до вбиральні та помітив на полиці тест для визначення вагітності. На ньому чітко красувалися дві смужки. Чоловік зрозумів, що результат позитивний.
Відразу запитав Оксану про це. Та вона розплакалася, потім почала ридати та відповіла, що пила ліки, щоб не завагітніти. Як так сталося – й сама не розуміє.
– Ми ж мріяли про дитину! Нащо тобі знадобилися ті пігулки?
– Я не хотіла, щоб по генетиці у нашої дитини була та ж хвороба, що у моїх тата і мами! Досить того, що у мене її немає. А в моєї дитини обов’язково це проявиться!
– Ну яка ж ти дурепа! Чому ти так думаєш?
– Лікарі сказали, що так 100 відсотків має бути! Мама мені розповіла.
Як не вмовляв Славко Оксану, вона збиралася робити аборт. Жінка вірила, що тільки так вона може позбутися такої проблеми, як мають її родичі. Однак Славкові вдалося умовити дружину.
Її батьки телефонували і намагалися вплинути на рішення дочки, адже був ризик таких же відхилень, як у них. Тоді Славко конкретно, по-чоловічому, їм відповів, що їхня з Оксаною дитина народиться здоровою.
Щоб теща з тестем не діставали дружину, чоловік відвіз дружину за місто, на дачу своїх друзів. Він навіть змінив номер телефона Оксани. Звісно, Славко дуже хвилювався, коли залишав жінку саму і вирушав на роботу.
Однак нічого лихого не сталося. Оксана народила хлопчика. Славко був з нею на партнерських пологах, допомагав дружині та підтримував її, як міг. На щастя, у їхнього сина, якого вони назвали Богданом, ніяких генетичних відхилень лікарі не виявили.
Оксана була щасливою! Її чоловік врятував синочка від того, що вона хотіла вчинити. Вона була безмежно вдячна Славкові. Навіщо допускала такі думки, що її дитина родиться з відхиленнями? Нащо слухала батьків тоді? Ось він, її герой… Славко. Тепер тільки йому вона може довіряти.
Через декілька місяців Славко зателефонував батькам дружини і повідомив про народження онука. Наступного дня мама Оксани приїхала до їхнього селища, де вони вже придбали власний будинок. Постояла… Подивилася, як Славко з її донькою прогулються поблизу парку з дитячим візочком.
Заплакала мати Оксани. Як вона могла підбивати свою дитину на такий гріх? Чи вибачать їй тепер зять та донька?
