Мені ніколи не щастило в стосунках. То ігнорували, то не взаємно, то просто брехали на кожному кроці. От я і не вірила, що хтось може мене щиро покохати.
Та й бабуся мені постійно говорила, що ці мої високі каблуки і довгі нігті лише відлякують чоловіків. І якось в моїй голові закралася така думка, що з такими як я не одружуються, їх лише використовують і залишають. Самокритично, еге ж?.
З цього приводу я не дуже сумувала, адже в моїх мріях було інше. Я дуже хотіла власний автомобіль, щоб забути про ці вічні пересадки з маршрутки та тролейбус, тисняву і марно витрачений час на зупинці.
То ж я пішла до автошколи. Там мені одразу сподобався молодий інструктор. Його звали Микола. Він був високий, кремезний та підкачаний. Смуглявий брюнет з голубими очима. Але такі як я його точно не зацікавлять. Та й мені дали іншого інструктора.
Теорію вів також Микола. Він пояснював і дивися на мене, посміхався і звертав увагу. Мене це навіть почало злити.
За кілька днів, коли я прийшла на практичне заняття – моїм інструктором виявився Микола. Я думала, що він заміняє мого вчителя, але ні. Вони просто помінялися.
Під час їзди Микола дуже до мене залицявся, робив компліменти та ніжні дотики, наче випадкові. Мені це і подобалося і злило. За кілька днів я попросила повернути мого вчителя, адже проливати сльози через розбите серце я не хотіла.
Тоді, ввечері, як я поверталася додому за мною їхав Микола. Він призупинився і запитав чому я від нього тікаю, що в нього лише найкращі наміри. Я йому прямо сказала:
– Пробач, але такі хлопці як ти обирають таких дівчат, як я лише на кілька днів. Мені це ні до чого. Бувай.
Тоді Микола схопив мене за руку, сильно притиснув до себе і ніжно поцілував в волосся, сказавши:
– Дурненька, я закохався в тебе з першого погляду. З такими дівчатами, як ти – будують міцні сім’ї, і у нас все вийде!
А я й не стала заперечувати. Мої ноги в той момент підкосилися, а серце перемогло розум. І ми таки стали щасливими разом.
