В той день, я не почула, навіщо сестра приходила. Так собі думаю, що вона хотіла попросити грошей на чергові курси. Батьки ж більше платити не можуть, адже їх немає

В моєї сестри завжди було багато планів. Вона мала піти на курси манікурю. Вивчитися. Стати найкращим майстром в місті і започаткувати свої курси. А ще вона мріяла зайнятися дизайнерською справою чи, хоча б, навчитися малювати. На права Надія також мала здати, щоб піти працювати в таксі. Там, як відомо, грошей – кури не клюють. Підзаробивши в таксі, сестра купила б квартиру. Десь в центрі Львова, Києва чи Одеси. Здала б її і отримувала гарний пасивний дохід!Хороша ідея, точніше, ідеї.

У таких фантазіях, минали роки. Не скажу, що Надія взагалі нічого не робила. Вона гарно починала, але нічого не завершувала. До своїх двадцяти семи, сестра ледь впоралася з першими двома пунктами. На курси манікурю пішла. З горем, вивчилась. На тому все. Оплачували всі її забаганки батьки. Вони, то інша частина історії.

Татко любив Надію більше, ніж мене. То не дивно, адже вона пішла в нього. Єдине, чого їй бракує, це татової самодисципліни. Він також багато хотів від життя і для того – багато працював. Надія лише хотіла. До речі, їм’я їй пасувало. Вдало його тітка підібрала. Надія вміла надіятися. Татко також надіявся. Як і мама.

На сестру витратили купу грошей. Спочатку оплатили курси, потім допомагали здати на права. Шкода, але нічого не вийшло. Сестра прийшла на перші декілька занять і, в черговий раз, захопилася чимось новим. Побачила у подружки мило та свічки, які та зробила своїми руками. В той же день, Надія забула про права і побігла вчитися варити мило. Батьки придбали для неї все начиння. Виклали близько десяти тисяч гривень. Сестра закинула і ту справу через місяць чи два.

Так продовжувалося роками. Нова справа, купа захоплень, ентузіазму і повна втрата цікавості через короткий проміжок часу. Врешті-решт, батьків не стало. Не було більше нікого, хто ю міг догоджати сестрі. На роботі також відображалася її манія все змінювати. Надія була ким завгодно. Працювала майже у всіх закладах нашого міста. Кидала роботу через два місяці.

Прийшла до мене на поріг моя горе сестра з цікавими словами:

  • Ніколи б не подумала, що ти купиш авто та збудуєш свій дім. Ти ж ніколи нічого не хотіла! Вічно тарахкотіла про своє нудне навчання на юриста! Я б ніколи не подумала, що така нудна професія може приносити гарні гроші. Сидиш в своєму душному кабінеті і світу Божого не бачиш!

Я пильно глянула на сестру.

  • Цікаво. Я нічого не хотіла, але на юриста вивчилася, кар’єру збудувала і забезпечила себе житлом. Ти хотіла все і одразу, але нічого не маєш. Цікава ситуація.

Надія почервоніла за лічені секунди. Не знаю, чи то від люти, чи може сорому.

  • Зате я амбітна! – Викрикнула Надія.
  • І безробітна.

В той день, я не почула, навіщо сестра приходила. Так собі думаю, що вона хотіла попросити грошей на чергові курси. Батьки ж більше платити не можуть, адже їх немає. Дуже перепрошую, але до тридцяти років пора навчитися самостійно оплачувати свої забаганки.

Оцените статью
В той день, я не почула, навіщо сестра приходила. Так собі думаю, що вона хотіла попросити грошей на чергові курси. Батьки ж більше платити не можуть, адже їх немає