В той вечір я вже почала шкодувати, що погодилась вийти на роботу в кафе не в свою зміну. Адже таця, що перевернулась на маленьку дівчинку, могла позбавити мене працевлаштування.

Вже декілька років я працюю у маленькому кафе нашого міста. Зазвичай відвідувачами нашого закладу є матусі із дітками або сім’ї. І ось у цей день моя колега мала термінові справи та попросила підмінити її на роботі. Я ніяких особливих планів не мала, тому й погодилася.

Та щось із самого початку зміни мені не вдавалося сконцентруватися. І я здогадуюсь, що все це через дитину, яка носилась по залу, як дзиґа. Прийшли у кафе молоді батьки та їхня дівчинка років чотирьох. Подружжя було зайняте своїми справами, спілкуванням та не звертали уваги на своє чадо. Декілька раз я робила їм зауваження, привертала увагу до того, що відбувається. Попереджала, що може вийти плачевна ситуація, адже по кафе я ходжу із цілою тацею гарячих страв та напоїв.

І ось скоро трапилося те, чого я так боялась. Тільки вийшла в зал із замовленням, то дитина збила мене із ніг та весь вміст перехилився та розхлюпався по всьому приміщенню. І таку картину спостерігали всі відвідувачі та й, основне, батьки дівчинки.

Перше, що прийшло до мене в голову: «Яка ж ти, Аню, дурненька. Ну от треба було у свій законний вихідний припертися на роботу, щоб тут цю роботу і втратити. Зараз як вийде адміністратор, то буде дуже весело». Та в думках я порсалась недовго, адже на все кафе почала верещати дівчинка. Вона бігла жалітися своїм батькам. Тому тепер я чекала подвійного удару.

Вирішила працювати на випередження, тому побігла до столика, аби вибачитися перед гостями. Та не встигла я і слова промовити, як молода матуся почала промову: «Шановна, не вибачайтеся! Це ми перед вами тепер у боргу. Це ж наша непосидюча мала вас із ніг збила та ще й добряче облила. Надіюсь, у вас не буде проблем із керівництвом. Так, давай, Софійко, вибачся перед дівчиною, наробила тут безладу».

Чесно вам сказати, я була шокована такою реакцією. Річ у тім, що працюю у сфері обслуговування  і часто маю зв’язок із людьми. І знаєте, ось таких адекватних завжди якось менше ніж дивних та роздратованих.

Звичайно, дівчинка після цього просиділа у спокої недовго, через декілька хвилин знову почала гасати по залу, та мене вже заспокоювало те, що ми мирно все вирішили. Адже мені не дуже то хотілось втрачати роботу через таку дрібницю.

Оцените статью
В той вечір я вже почала шкодувати, що погодилась вийти на роботу в кафе не в свою зміну. Адже таця, що перевернулась на маленьку дівчинку, могла позбавити мене працевлаштування.