Євгенії було лише вісімнадцять років, коли вона дізналась про вагітність. Народила донечку та назвала її Марічкою. Так і стали вони жити двоє у маленькій квартирі, що залишилась від батьків.
Женя завжди користувалась популярністю серед хлопців, тому і тут не планувала засідати вдома як матір-одиначка та сидіти лише за повзунками. Тому за пошуками вигідних партнерів часу на донечку було катастрофічно мало. Щоправда, ось такі постійні контакти з особами чоловічої статі ні разу не увінчались заявою до РАГСу. Ось так сходять на декілька побачень і рукою махають.
Крім дитини та чоловіків дівчина мусила заробляти гроші, щоб було за що жити. Тут і робота додалась. Минали роки, дитина росла, а квартира як була надто маленькою коміркою, так і залишилась. І саме в цей період у Жені був кавалер, що планував укласти з нею шлюб. Та зупиняло пару те, що в такому маленькому житлові всім місця не вистачить точно. Поки вирішили не спішити з одруженням.
Маша саме готувалась до випускних іспитів і збиралась вступати до університету. А пішла дівчина у матір. Неймовірна зовнішність, хлопці табунами бігали. Але вона свою прихильність давно віддала одному. І звали його Віталій. Був також надзвичайно милим та чуйним парубком. Щоправда, старшим від дівчини на три роки.
Давно він мріяв, що візьме Марійку собі за дружину. Та всі прекрасно розуміли, що ще потрібно почекати. Коли дівчина вступила, то матір погодилась знімати їй житло та дозволила Віталіку переїхати до неї.
Жінкою вона була сучасною і прекрасно розуміла, що якщо не дозволить жити разом, то вони будуть вештатись абиде і потайки від неї. Та й взагалі, у її доньки постійний зрілий, розумний партнер. Переживати нічого.
Та прожила разом не більше декількох місяців. Виявилось, у побуті вони стали нестерпними один для одного. Настав час повертатися додому. Щоправда, дівчина не могла цього зробити, адже в їхній квартирі місця для дочки просто не знайшлося.
Так вона і залишилась на тій орендованій квартирі. Із горя розлучення з хлопцем, вона почала приводити туди абикого. Спочатку погані друзі, постійні вечірки. Потім на фоні цього всього вона посварилась із матір’ю та з’їхала з житла, за яке платила вона.
А через вісім років вічних гулянок вона повернулась до матері із цілою купою захворювань. Саме тоді Женя гірко заплакала і точно усвідомила, що рано випустила свою пташечку у вільний політ. Та зараз пізно про це думати, бо час назад не відмотаєш. Єдине, що можуть зробити обоє – підбити висновки.
