Шановні мами і тата! Дозвольте дати одну важливу пораду: нікому ніколи не давайте ображати своїх дітей. Саме від вас залежить майбутнє та щастя сина чи доньки. І запам’ятайте: Вашу дитину, окрім вас, ніхто так добре не знає!
Одного разу подруга переповідала мені історію, що трапилася з її знайомою. Донька її навчалася у четвертому класі. А вчителька батькам заявила: «У дитини немає здібностей до гуманітарних наук. А зараз без української мови чи іноземної нікуди. Іспити вона точно провалить! Тому до університету Олі буде вступати складно. Треба буде репетитора наймати. Або йти туди, де гуманітарні науки не такі важливі!»
Мені було цікаво: вчителька – ясновидиця якась, що знає чи з’являться ці здібності у старшій школі? А, можливо, вона сама винна, що не змогла зацікавити дитину цими предметами?
Але уявіть тільки: мама цієї доньки свято вірила учительці, що її дитина – бездара. І постійно їй про це говорила. Я думаю, що всі знають народну мудрість: «Якщо казати, що баран, то дитина й виросте бараном!»
Ще один приклад. Одного разу забула синові сніданок у портфель покласти. Він же першокласник, тому навіть і не думає про це. Вирішила відвезти до школи. Аж тут стала свідком наступної історії.
Директор у коридорі сварила дівчинку за те, що вона останнім часом запізнюватися почала. Дитина плакала. Я вирішила захистити дівчинку. Може, на те причина була? І виявилося, що мати цієї дитини поїхала на заробітки, бо бабусі їхній потрібні кошти на лікування. Зранку ліки закінчилися і ця добра дитина бігала до аптеки, щоб їх придбати і віднести бабусі. А у школі про це навіть ніхто і не знав.
А тепер розкажу вам ще один випадок, де віра батьків окрилює дітей. У одного мого колеги дитина дуже хвора: у хлопчика Ігоря ДЦП. Та мати і батько ніколи не втрачали віри у те, що її син одужає.
Із самого народження Віра, його мама, боролася з хворобою сина. Вона возила його на різні процедури, наполегливо і вперто займалася з ним. Це, скажу вам, справа нелегка. Але хлопчику уже шість років. Цього року він має іти до школи. І піде. Тому що Віра і Анатолій таки зуміли навчити його ходити і говорити.
Коли батьки з хлопчиком поїхали на медичну комісію перед школою, лікарі були здивовані. У хлопчика такий діагноз, але він доганяв своїх однолітків у розвитку! Віра нікому не давала сина ображати, вона знала: у нього все вдасться! Ось з таких батьків треба приклад брати.
Слід пам’ятати, що кожна дитина особлива. У когось хист до малювання, хтось має математичні здібності, а дехто життя не може уявити без спорту. До кожного з нас треба знаходити ключик. Так і до дітей. Якщо ми віримо у них, підтримуємо їх і говоримо, що вони успішні та щасливі, то вони і будуть такими.
Не обрізайте дітям крила! Вірте у них! Окружіть їх любов’ю, адже це так важливо у наш час! Тільки такі діти будуть впевнені у собі та досягнуть успіхів у житті.
