Перша вчителька мого сина доволі оригінальна жінка. Й хоч їй вже за п’ятдесят, проте вона й досі доволі авантюрна особистість.
Кілька тижнів представники батьківського комітету планували поїздку дітей до парку розваг. Закінчувала тепла частина осені й вони вирішили зробити для власних нащадків подарунок. Але за кілька днів до виїзду вчителька зібрала батьків й запропонувала змінити план. Вона розповіла, що нещодавно вони з дітьми проходили тему домашніх тварин. Й діти окрім котика й собачки більше нічого не змогли назвати. А деякі навіть не знали як виглядає корівка й коник. А вони, між іншим, вже у третьому класі. Ось вона й запропонувала замість того, щоб їхати на атракціони й витрачати кошти, краще відвідати ферму. Вона вже навіть знайшла фермера, який погодився провести для дітлахів екскурсію.
Ідея була класна. Діти ніколи не були поза межами міста. Відпочинок на свіжому повітрі та знайомство з біологією міг піти їм на користь. Більшість погодилася, а решта була вимушена поступитися.
Від батьків поїхала я. Я ще ніколи не бачила, щоб діти так чимось зацікавилися. Нашим «екскурсоводом» був звичайний фермер. Він одразу знайшов з малечею спільну мові. Познайомив їх зі своїми помічниками. Собакою «Барсиком» та маленьким козеням, яке так й скакало навколо дітей, які намагалися його спіймати. А коли козлик стрибнув на спину фермеру, то діти були у захваті. В той день вони дізналися що таке корова. Побачили звідки береться молоко. Найсміливіші покаталися на коневі, а дехто навіть осідлав порося. А скільки емоцій викликав обід зроблений на вогневі. Шматочки сала, яке вони власноручно смажили на паличках. День був повний вражень. Я давно не бачила свого сина таким заінтригованим та веселим.
Ось що значить вчителька від Бога. Я ніколи не бачила, щоб син так активно писав твір на тему як вони провели екскурсію. Головне правильно мотивувати та зацікавити дітей.
