Відчиняю двері, а на порозі стоїть сусідка із переляканими очима

Одного літа я вирішив не витрачати відпустку на відпочинок біля моря, а провести її у затишній сільській місцевості. Для цього, в одному селі орендував будиночок на літо. Приїхав я не сам – зі мною був мій улюблений песик дворянської породи. Він був дуже активним, грайливим та допитливим й власне подвір’я стало для нього прекрасним місцем для дозвілля.

Через огорожу, у сусідньому будинку жила сім’я. Вони теж мали домашнього улюбленця – пухнастого білого кролика, рідкісної породи. І, як я дізнався, гроші за ту породу теж вони відвалили чималі. Пухнасте звірятко стало для них справжнім членом сім’ї. Вони постійно з ним грались, доглядали, вичісували. Грізвальд, так звали кролика, навіть меню мав якесь особливе, й споживав свої харчі за розкладом.

Улюбленець мав у дворі власний вольєрчик для вигулу. Мій Джек міг тривалий час просто сидіти, та розглядати через огорожу чудернацьку пухнасту тваринку. Одного дня, я відпочивав на веранді попиваючи каву. Прибігає мій Джек, весь брудний в пилюці, а в зубах у нього здобич, і не яка набудь, а колись білосніжний і шалено дорогий кролик Грізвальд. Пес поклав бездиханне тіло пухнастика на ґанок, прямісінько біля моїх ніг. І дивився щасливим поглядом, очікуючи похвали..

Я глянув на це все… І думаю – все, мені хана. Аж подих перехопило від однієї думки: скільки він коштує! Це мені не один місяць без вихідних працювати! Взяв я того нещасного Грізвальда, покупав, висушив, привів у належний вигляд, тихенько прокрався до сусідів й поклав кролика у вольєр; ще й морквину в зуби всунув. Пішов допити каву, але на душі було не спокійно. Сиджу чекаю..

І тут, постукали у двері. Відчиняю, а на порозі стоїть сусідка із переляканими очима. Я глибоко вдихнув й готувався до найгіршого.

А вона мені каже:

– Вікторе, у вас є якісь ліки заспокійливі. Уявляєш – помер вчора наш Грізвальд. Ми його похоронили в саду під грушею, з усіма почестями так сказати… Виходжу з будинку, а він знову у своєму вольєрі сидить, ще й моркву точить!

Оцените статью
Відчиняю двері, а на порозі стоїть сусідка із переляканими очима