Відносини з дружиною наладились и ми знову зажили дружньою люблячою сім’єю. Все було добре до того часу доки дружина не повідомила чудову новину: “Мама сильно сумує за Михайликом тому їде до нас пожити декілька днів”.

Сьогодні до нас повинна приїхати теща в гості, яку я дуже хочу бачити (пишу в лапках, як-то кажуть). Останній раз Марія Михайлівна порадувала нас своїм візитом, коли був перший день народження нашого Михайлика. З того часу ми її більше так і не бачили, а пройшло уже понад шість місяців. Так, інколи зідзвонюємося, але й то, три слова: привіт та до побачення.

Моя теща дуже тяжка людина. У свій час, ще до пенсії, вона займала керівні посади, тому звикла весь час командувати. Спочатку під вплив її тяжкого характеру попали її підлеглі. По роботі весь час шукала якісь недоліки та намагалась, більш принизливо для колеги, про це тикнути його носом. Мені також здавалось, що принижуючи колег, вона отримувала якесь не здорове задоволення. Вважала себе найрозумнішою та найгарнішою. Але все ж таки, настає той період, коли приходить пенсія. Так і у нашої тещі настала пора відпочинку та нарешті зайнятися собою. Але ж ні! Їй все одно потрібно когось повчати та кусати. Тому спочатку футбольним м’ячем був мій тесть. Зі скорботою це пишу, тому що він рано пішов з життя. А коли його не стало, Марія Михайлівна зі всією душею вирішила допомагати нам з дружиною.

Можливо вона намагалась зробити все як найкраще, але хочу сказати, що з того часу почався якийсь кошмар у наших відносинах з дружиною. Вона ввесь час намагалась нас повчати! Починаючи з побутових питань так і до відносин між нами. Ми все робили не правильно. Не так та не тим мийним засобом миємо посуд, не правильно завантажуємо пральну машину, не так прасуємо. Виховуємо дитину як егоїста, тому що ми йому багато чого дозволяємо. Хоча нашому Михайлику на той час було один рік, що ми там робили не так я не розумію. І що цікаво, про це все Марія Михайлівна наголошувала своїй доньці, в результаті чого у нас в сім’ї сварки та скандали. Я навіть намагався її ігнорувати та не брати близько до серця її підколи.

Весь час я мовчав та намагався не втручатись у їхні сімейні відносини. Але коли вона почала моїй дружині говорити, що я мало заробляю та практично їй ні в чому не допомагаю, мій терпець урвався. Тактовно та на підвищених тонах я запропонував Марії Михайлівні повернутись додому. Залишилась би вона ще на три дні й ми з дружиною уже не були чоловіком та дружиною, а вільними людьми, а наш Михайлик виховувався б у не повній сім’ї.

З того часу ми її не бачили. Відносини з дружиною наладились й ми знову зажили дружньою люблячою сім’єю. Все було добре до того часу, доки дружина не повідомила чудову новину: “Мама сильно сумує за Михайликом тому їде до нас пожити декілька днів”.

З того часу у нас знову почався розлад в сім’ї. Теща ще не приїхала, а ми вже почали сваритись по різних дрібницях. З цим напруження та дратування по різних дрібницях потрібно було щось робити. Тільки що? Я не розумів.

Через декілька днів, відкривши двері квартири, ми вдягнули на обличчя посмішки та пішли зустрічати Марію Михайлівну. А на зустріч нам уже йшла жінка з нахмуреними бровами та не дуже привітним обличчям. Ми не зустріли нашу матусю на вокзалі, вона тягнула тяжкі сумки й тепер у неї болить спина. Звісно дружина мені почала гомоніти, який я не уважний до тещі. А я в той час уже дивитися на неї не міг.

І знову все почалось з самого початку. Харчуємося ми не правильно, у квартирі одна пилюка та грязь, Михайлик не доглянутий. Після цього всього ми перемикнулись на зятя. Не достатньо виховує сина, не приділяє уваги жінці своїй, тещу зовсім ігнорує.

А як я на неї міг реагувати, одні докори круглу добу. Я навіть по ночах перестав спати, постійно відчував присутність своєї улюбленої тещі. І в цій напруженій обстановці було уже не стерпно знаходитись.

Коли я познайомився з Оксаною, на той час у неї вже була квартира. Коли ми з нею одружились, то проблем з квартирою у нас не було. І щоб хоч якось компенсувати квартиру після одруження я зробив гарний ремонт в цій квартирі.

Доки Марія Михайлівна була зайнята спочатку роботою, а потім чоловіком, дорікань щодо квартири та і взагалі до нас їй діла не було. А зараз від неї одні дорікання, що я прийшов уже на все готове та живу в шоколаді. Але я в чому винен? Так склалось. І взагалі, ми з дружиною плануємо на Михайлику не зупинятись і тому нам потрібно розширятися з житловою площею. Ми щось плануємо, збираємо кошти, все в мирі та злагоді. Але ж теща крізь свого носа всуне.

Витримувати ці приниження, що я тут ніхто і нічого не вмію та не знаю – не міг. Тому я повідомив дружині, або я, або твоя мама. Вона у нас три дні, а ми уже на грані розлучення. Та поговорив зі своєю улюбленою тещею й поставив умови. Вона приїздить до нас в гості та поводиться як любляча мама та бабуся, а не постійно чимось не задоволена жінка, чи зовсім забуває до нас дорогу. Слава богу в цій ситуації мене підтримала дружина, чим сильно засмутила Марію Михайлівну. Але після цієї розмови тещу не мов підмінили. Стала більш привітною та приємною без дорікань тещею. Тому що вона розуміє, що якщо ми з нею перестанемо спілкуватись вона залишиться зовсім сама.

Оцените статью
Відносини з дружиною наладились и ми знову зажили дружньою люблячою сім’єю. Все було добре до того часу доки дружина не повідомила чудову новину: “Мама сильно сумує за Михайликом тому їде до нас пожити декілька днів”.