Вікторія наче зб _ожевoліла. Вона почала кри_чати на свекруху та свекра. Їй зовсім не пoдобався той візочок. Вона вважала батьків Славка бiдняками.

Людмила Андріївна та Павло Дмитрович дуже раділи, що у них незабаром з’явиться онучка. Вони останню копійку були готові віддати, щоб дівчинка нічого не потребувала. Ще б пак! Це ж їхня єдина онучка!

Дуже шкода було батькам, що Славко жив зі своєю коханою у столиці. Від них це дуже далеко.

Вони не могли приїжджати часто і допомагати молодим. Хоча, здається, невістці й сину не до них зовсім. Віка та Славко відвідували батьків раз в рік. У них постійно була якась зайнятість. Молодим не було часу навіть зателефонувати. Вікторія, чесно кажучи, взагалі неприязно ставилася до свекрухи та свекра. Невістка була якась прискіплива до всього, їй завжди щось не подобалося. Дівчина звикла до столичного життя. Її напружувала сільська атмосфера. ВІкторію взагалі дратувало життя свекрів. Нащо їй ті городи та господарство? Нащо на них працювати, якщо все можна на базарі придбати? Людмила Андріївна не ображалася. Віка по-своєму життя уявляє.

А ось і онучечка Сніжанка народилася. Людмила Андріївна з чоловіком зібрали всю свою пенсію, щоб придбати дитячий візочок. Вони дуже хотіли зробити хороший подарунок, аби невістка була задоволеною. Вирішили зробити дітям сюрприз та приїхати без попередження. Віка з Сніжанкою вже тиждень як виписалися. Тому, напевно, їм зрадіє і син, і невістка. Наготували також продукти: і курку домашню, і свинину, і овочі з городу, і фрукти з саду, що з сином садили.

Однак не сталося, як гадалося. Віка зустріла їх неприязним поглядом. Мовляв: нащо ви до нас приперлися? А коли побачила дитячий візочок, взагалі наче збожеволіла. Сказала, що замовила новий та модний, адже їхня донечка повинна мати кращі речі. Потім невістка назвала суму, скільки потрібно заплатити за той візочок. Якщо хочуть – нехай допомагають.

Людмила Андріївна відповіла, що у них таких коштів немає. Вікторія почала кричати на батьків Славка, наголошуючи на кожному слові, що вони – біднота. Людмилі Андріївні було прикро чути такі слова. А ще й Славко “підтримав”, сказавши, що Віку можна зрозуміти – у неї післяродова депресія.

Декілька хвилин подивившись на онуку, що тихо спала, Людмила Андріївна та Павло Дмитрович, зібралися та пішли геть. Їх навіть ніхто не намагався зупинити.

Жінка плакала дорогою до автостанції. А чоловік заспокоював:

– Ти ж сама вирішила сюрприз зробити. Нащо їм такі подарунки? Треба було вдома залишатися, поки самі б не запросили. А їм наша допомога обов’язково знадобиться.

Людмила Андріївна схилилася йому на плече і тихенько плакала. А Павло Дмитрович мовчав і лише сльози стримував.

Оцените статью
Вікторія наче зб _ожевoліла. Вона почала кри_чати на свекруху та свекра. Їй зовсім не пoдобався той візочок. Вона вважала батьків Славка бiдняками.