Всі дівчата були біля його ніг. Він же такий красень, такий веселий та самовпевнений. Ось і в перший день після приїзду трапилися на вулиці йому двоє випускниць. Катерина і Вікторія були досить гарними дівчатками, проте Мишка зацікавила лише Катя. Тоді йому вистачило тільки поглянути на дівчину, аби закохатися. В це село вони із сім’єю переїхали лише кілька років тому. Тоді це була новина номер один, адже ніхто не вірив, що можна просто так переїхати із міста у якесь там забите село. Та згодом селяни змирилися і забули про свої підозри.
Загалом, сподобалась Михайлу дівчина, а от сказати їй про свої почуття він не міг. Постійно тільки задивлявся на неї, до дій не переходив. Ніколи б він і подумати не міг, що буде такий нерішучим стосовно дівчини. Через це і був злим самим на себе.
Якось наприкінці літа святкували у селі Івана Купала. Там жителі дуже поважали цей день. Отож і зібрались всі біля озера, чоловіки випивали, а потім всі на танці бігом. Віка цілий вечір погляду із Мишка не зводила, постійно привертала його увагу якимись безсенсовими фразами.
А на ранок прокинувся хлопчина на сіні із Вікторією. Сам своїм очам повірити не міг, і навіщо було стільки пити, щоб потім опинитися ось тут із цією дівкою?!
Не встиг він і додому дійти, як на порозі з’явилась матір Віки, вона кричала, що хлопець повинен її дочку заміж взяти. Батьки Михайла тільки слухали подробиці та шокувалися. Хлопець говорив матері, що кохає тільки Катю, але хіба тоді хтось уже брав до уваги його слова? Потрібно було раніше про любов думати.
Одружився таки Михайло із Вікторією, а Катерина через це в таємниці сльози лила. Вона ж думала, що Мишко її соромиться, бо кохає, а тут таке… Вирішила на осінь їхати до тітки у місто, все одно уже школу закінчила, тут більше нічого не тримає. В селі про неї більше нічого й не чули. Хтось здогадувався, що вийшла таки Катька заміж.
А от Михайлові жилося паршиво. Такої строгої та невдоволеної дружини ще пошукати треба. Що не зробить, то не так, що не скаже, то не до вподоби. Так і жили вони кілька років, дітей понароджували. А чоловік все терпів.
Одного разу терпець таки ввірвався. Після чергового скандалу забрав свої речі та й до матері пішов. Нехай навіть не думають його змушувати примирюватися, це було останньою краплею.
