Він лежав біля свого хазяїна, тицяв носом його руку та завивав. Наче розуміючи, що перед ним лікарі він відійшов від господаря й дав їм його оглянути.

Я працюю лікарем у реанімації. Десь приблизно місяць тому, а може вже трошки й більше до нас на швидкій допомозі привезли молодого хлопця. Чергові лікарі сказали, що йому раптово стало погано коли він вигулював свою собаку. Пес прямо кидався на перехожих й вони викликали швидку.

Коли наша бригада приїхала, то спочатку вони боялися до нього підійти. Собака був схожий на німецьку вівчарку, але мав коротку шерсть. Він лежав біля свого хазяїна, тицяв носом його руку та завивав. Наче розуміючи, що перед ним лікарі він відійшов від господаря й дав їм його оглянути. Його очі слідкували за кожним рухом. Здавалося, що він чекав аж поки хтось зробить кривду його улюбленій людині й він тут же накинеться.

Хлопця потрібно було госпіталізувати. Але собака не хотів залишатися. Він забіг у машину й ніяк не можна було його звідти вигнати. Часу було мало, тому чотирилапий друг також приїхав. У лікарню його звісно ж не пустили. Медичні сестри дивувалися, що він покірно сидів біля дверей та скавчав час від часу.

Непритомний потрапив до мене. Ми з колегами довго намагалися його врятувати, але все було марно. Він не мав шансів. З документів дізналися його особу. Передали до поліції. На вечір нам повідомили, що він сирота. Нікого не має. Коли я вийшов з лікарні, то помітив собаку який лежав та заглядав мені й очі. Раптом він піднявся, понюхав мене та почав тертися носом. Шкода стало таку віддану тварину. Забрав до себе. Він довго сумував, але врешті решт зміг звикнути до мене.

Оцените статью
Він лежав біля свого хазяїна, тицяв носом його руку та завивав. Наче розуміючи, що перед ним лікарі він відійшов від господаря й дав їм його оглянути.