«Він напевно Чорнобильський. Нам подарували собаку, який заробляє сам на себе

Напевно це якесь генетичне відхилення, або як говорить моя теща: «Він чорнобильський». Ще коли мій товариш подарував мені щеня німецької вівчарки, то я помітив, що той постійно щось шукає нюхом. «Ну, мисливський інстинкт» – подумав я. Але з часом ми помітили, що він неодмінно приводить своїм носом або до гаманця, або до шкатулки з прикрасами моєї дружини. А відкрився його секрет, коли одного разу я вигулював його після випускних вечорів. Школярі вже розійшлися з пляжу, тож я міг спокійно погуляти та покурити з собакою. Він вибіг на пісок та почав копати лапами. «Напевно має свої справи» – подумав я та почав слідкувати як на річці кидалася риба та руйнувала гладку поверхню води. Аж тут собака підбіг та кинув біля мене щось блискуче. Маленька сережка з золотом та сріблом. Це ж треба яка вдача.

Вдома ми з дружиною провели експеримент. Вона заховала на грядці обручку, а пес в кілька хвилин викопав її та приніс мені в зубах. Це було дивовижно. З того часу я почав частіше з ним виходити у місця відпочинку. Кілька разів собака знаходив обручки, браслет, годинник, а одного разу навіть срібну царську монету. В нього якась особлива чуйка на дорогоцінності з благородних металів. Навіть шукача не потрібно купувати. Він не тільки відпрацював своє тримання, а й навіть вийшов у плюс. Цікаво, чи щенята від нього будуть таким же здібними.

Оцените статью
«Він напевно Чорнобильський. Нам подарували собаку, який заробляє сам на себе