Він піш0в від мене лише для того, щоб через пів року благати мене повернутись додому. Але я вже не знаю, чи хочу його прийняти

Я завжди вважала, що сім’я – найважливіше, що є у житті будь-якої людини. Тому й робила усе можливе, щоб бути хорошою дружиною і хорошою матір’ю, просто, щоб зберегти те, що так сильно цінувала. Але часом життя буває непередбачуваним і жорстоким.

Я вже більше 30 років одружена, у мене є двоє дітей, вони вже теж виросли і створили свої сім’ї. З чоловіком у нас ніколи не було серйозних конфліктів чи сварок, тож нічого не підказувало мені, що може статись щось жахливе.

Богдан вирішив піти від мене. Коли я почула, як ці слова вилітають з його уст, то просто не знала, куди себе подіти. Після стількох років спільного життя? І справа у тому, що він ішов від мене навіть не через іншу жінку, там узагалі жодної адекватної причини не було.

Виявилось, що він просто втомився від мене. Йому бачте набридло, що кожен день нагадує попередній і йому захотілось пожити для себе, не турбуючись ні про що інше. І це в свої 52 роки!

І хоча всередині мене все бунтувало, я постаралась поставитись до ситуації максимально байдуже. Вирішила, що не хочу ні сварок, ні суперечок, тому просто відпустила його. Якщо він не хоче бути зі мною, то я тим більше не хочу тримати його при собі силою. Єдиною моєю вимогою було те, що я залишаюсь у нашому домі. Якщо він хоче самотності, то хай саме він і йде. Богдан погодився.

Йшов час, я навчилась жити сама, хоча часом мені й було самотньо і я сумувала за своїм чоловіком. Про його життя я дізнавалася лише з історій наших дітей. Вони хоч і сильно образились на батька, але я переконала їх не відмовлятись від нього і не припиняти їхнє спілкування. Виявилось, що він став винаймати квартиру, але насолодитись холостяцьким життям йому все ніяк не вдавалось. Виявилось, що у нього немає багато друзів, а жінки вже давно перестали звертати увагу на старого чоловіка, без грошей і власного даху над головою.

До того ж йому довелося займатись домашніми справами, чого він ніколи раніше не робив. Він і подумати не міг, скільки часу і зусиль потрібно, щоб тримати дім у чистоті і їсти на обід свіжу їжу.

А мені у цьому плані навпаки стало легше. Виявляється, що якщо відсутнє джерело безладу, то й прибирання може приносити задоволення. Та й ніхто не ниє під боком, через недосолену чи надто посолену страву.

Пройшов час і чоловік вперше подзвонив мені. Запитав, чи можна приїхати до мене на день народження, бо у нього до мене серйозна розмова. Я вже знала, про що піде мова, але все одно дозволила йому приїхати.

Всі мої здогади виявились правдивими і Богдан захотів повернутись додому. Почав хвалити мою домашню їжу і обіцяв не нехтувати усім тим, що я роблю для сімейного затишку. Бачте він був дурнем, коли покинув мене, а тепер усе усвідомив і хоче стати кращим чоловіком для мене.

І от я не знаю, що мені робити. З одного боку, ми так багато років прожили разом і мені не хочеться остаточно втрачати свого чоловіка, навіть якщо він зробив такий жахливий вчинок.

А з іншого боку, хіба люди у такому віці здатні змінитись?

Оцените статью
Він піш0в від мене лише для того, щоб через пів року благати мене повернутись додому. Але я вже не знаю, чи хочу його прийняти