Він побачив, що з обличчя його Світлани почали котитися сльози і вона навіть почала зжимати пальці однієї руки.

Чи задумувались ви коли не будь щодо значення тих слів, які ми вимовляємо під час шлюбу. Точніше при шлюбній клятві.

Зараз я маю на увазі слова «в радості і в горі, до кінця своїх днів». Мабуть, ви ніколи їм не надавали того значення, яке буквально і заховане в цій фразі.

А от Світлана відчула весь сенс цих слів на собі. Вона була молода красива жінка, правда розлучена і з дитиною, але залицяльників у неї було достатньо.

Тут вона зустріла гарного чоловіка. Він був вдівець також із дитиною. Вони зійшлися з Павлом і мріяли про спільних дітей.

Коли доля їх ощасливила і вони очікували на поповнення, стан здоров’я жінки дещо погіршився. Однак ні лікарі, ні сама Світлана не надавала цьому значення.

Під час пологів щось пішло не так. Якби ж на симптоми Світлани звернули увагу швидше. Але ж ні. Жінка народила здорову донечку, але під час пологів у Світлани трапився інс ульт.

З пологового будинку жінку виписали через кілька місяців. Поставити її на ноги так і не вдалося лікарям.

Павло отримав таку бажану донечку і хвору дружину. Світлані паралізувало все тіло. Вона не могла самостійно рухатися і говорити.

Важко довелося Павлу. В нього весь час йшов на догляд за новонародженою донечкою і за дружиною. Адже Світлана перебувала у вегетативному стані. Вона зовсім нічого не могла, навіть самостійно перевернутися з боку на бік, чи їсти.

Діти допомагали бідолашному батьку. Якось їм вдалося вийти із кризи. Коли донечка почала самостійно рухатися і їсти то Павлу стало дещо легше.

Світлану покидати він не планував. Він за неї піклувався, читав їй новини і розповідав про погоду. Він також показував дружині фото дітей і чекав на покращення її стану.

Світлана хоч і не могла нічого сказати, однак розуміла все. Вона відчула що їхня клятва «і в радості і в горі» справді була виконана її чоловіком сповна. Бідний хоч страждав, однак не покидав свою кохану.

Павло все чекав, що одного дня вранці він побачить покращення. Минуло майже три роки, як Павло помітив перші зрушення. Він побачив, що з обличчя його Світлани почали котитися сльози і вона навіть почала зжимати пальці однієї руки.

Павло зрадів. Він одразу ж знайшов лікарів і почав процес реабілітації. Вже через рік Світлана змогла сидіти і тримати у руках легкі речі.

Дар мови до жінки не повернувся і самостійно рухатися вона не могла. Але все ще попереду.

От на що здатна сила кохання, смиренність і терпеливість.

Павло весь цей час молився і просив у Господа чудо для своєї коханої дружини Світлани. І, мабуть його молитви були справді щирими, бо чудо таки трапилося.

Оцените статью
Він побачив, що з обличчя його Світлани почали котитися сльози і вона навіть почала зжимати пальці однієї руки.