Я медичний працівник. Одного дня спізнювався на роботу, тому змушений був викликати таксі. Дорогою з водієм не розмовляли. Аж тут задзвонив мобільний. Я взяв слухавку, телефонував мій товариш. У його трирічної доньки піднялась висока температура, жарознижувальний не допомагають, тому вирішив звернутись за професійною порадою до мене.
Я йому розповів, що у такій ситуації робити та як діяти, щоб покращити стан дитини. Закінчивши розмову, до мене звернувся водій таксі:
– Ви медик?
– Так, працюю на швидкій допомозі. Вам теж потрібна моя консультація?,- жартівливо запитав я.
– Ні,- посміхнувся водій,- просто після одного випадку, я взяв за правило не брати з лікарів плату за проїзд.
Я спершу подумав, що він не серйозно:
– Це якісь нові пільги від держави, про які я не знаю?
– Та ні, це пільги від мене, мною особисто встановлені. Просто, два роки тому один лікар швидкої врятував життя моїй дитині, яка стала жертвою ДТП.
– Ясно. Приємна ініціатива, але ж це наша робота, ми виконуємо свій обов’язок і отримуємо за це заробітну плату. Так само як і ви заробляєте на життя таксуючи. Навіщо ж відмовлятися від чесно зароблених грошей?,- здивовано запитав я.
– Звісно, з одного боку це обов’язок, але ситуація яка трапилась була не настільки однозначною. Він допомагав моєму сину одразу на місці автокатастрофи й порушив якийсь із медичних протоколів. Лікарі з іншої бригади швидкої допомоги, мене переконували, що Дмитро не доїде до лікарні живим, та казали, щоб я з ним попрощався. А той лікар наважився робити операцію прямо на місці аварії. У сина досі лишився шрам над ключицею, зате він вижив, і онуки батька не втратили.
Невдовзі, того чоловіка звільнили з роботи, за те, що діяв не по інструкції. Тому тепер, щоб хоч якось подякувати Богу, за посланого нам лікаря, я з медиків грошей за проїзд не беру. І не важливо, чи цей лікар дійсно того вартий — я цього не дізнаюся, та й не мені судити. Тому усіх людей, хто за професією медик, я вожу безплатно.
Я не став вступати з ним у дискусію. Не тому, що тішився зекономленими коштами, просто в горлі так стисло, що мені важко було й слово промовити.
І серед лікарів всякі трапляються — людський фактор, як то кажуть. Та я впевнений, що опинившись на місці того чоловіка, теж би заради порятунку людського життя теж роботою б пожертвував!
