Віталій, хоч і дорослий, але поводить себе, як капризна дитина «Хочу квартиру і на цьому все». Я й сама прекрасно розумію, що він уже не дитина та має жити окремо

Маленькі діти – малі проблеми, дорослі діти – великі проблеми. Ми з чоловіком маємо одного сина Віталія. Зовсім скоро він буде святкувати свій 20-ий день народження. Віталік закінчує навчання та поки що живе із нами. Коли ми запитали, що б він хотів отримати на день народження син, не соромлячись, сказав, що хоче квартиру. Аргументував своє бажання тим, що практично всі його одногрупники уже мають власне житло й автомобіль, а в нього немає нічого.

Я та чоловік уже вийшли на пенсію. Оскільки проблем зі здоров’ям не маю, то підробляю прибиральницею у торговому центрі. Гроші платять не великі, але все більше, чим пенсія. Все життя ми важко працювали. Наче люди й не дурні, і працьовиті, а от здійснити мрію сина просто не можемо. Ну не має у нас таких грошей, а кредит нам ніхто не дасть.

Віталій, хоч і дорослий, але поводить себе, як капризна дитина «Хочу квартиру і на цьому все». Я й сама прекрасно розумію, що він уже не дитина та має жити окремо. Тим паче, що він планує зробити пропозицію своїй дівчині. Світлана теж ще студентка, хоч вона і працює, але тих грошей ледве вистачає на життя. Її грошей точно не вистачить, щоб купити власне житло навіть на виплату.

Ми запропонували сину пожити усім разом певний час. Так вони зможуть відкладати на житло і ми матимемо час, щоб зібрати якусь копійку. Можливо і свати допоможуть. На нашу пропозицію він лишень ще більше розсердився та повідомив, що краще вже винаймати житло.

Я не розумію такої поведінки своєї дитини. У нас велика двокімнатна квартира, місця вистачило б на всіх. Та якщо вони орендуватимуть житло, то точно не зможуть відкладати гроші на власне.

Я не знаю, що робити та де знайти гроші. Віталій невблаганний. Складається враження, якщо ми не в змозі купити квартиру, то й батьками нас соромно назвати.

Оцените статью
Віталій, хоч і дорослий, але поводить себе, як капризна дитина «Хочу квартиру і на цьому все». Я й сама прекрасно розумію, що він уже не дитина та має жити окремо