До старенького дідуся приїхала швидка на виклик, сильне серцебиття, задишка.
(Я в лікарняних термінах не розбираюся,тому розповідаю по–простому).
Дійсно, дідусю важко дихати, весь опух, ситуація серйозна. У нього стояв кардіостимулятор. Тут лікар каже медсестрі:
—2 куби того–то і 2 куби ще чогось там, швидко!
А медсестра зробила круглі очі, глянула на лікаря і каже:
—Віктор Петрович, це ж для нього отр ута! Дідусь не витримає!
— Робіть, я сказав!
— Самі робіть, а у в’язницю не хочу!
Лікар не довго думаючи зробив укол. Пустив отруту у вену дідуся.
І тут дідусь почав помирати, опухлість спала, зупиилося серце… Але! Тут ініціативу перейняв кардіостимулятор! Серце почало битися знову — через декілька хвилин дідусь розплющив очі і не зрозуміло подивився на лікаря і медсестру.
Про цей випадок говорили всі, дійшов він і до Міністерства охорони здоров’я. Лікаря нагородили. Це було просто неймовірно. Одного разу лікаря запитали:
— Скількох пацієнтів ти врятував?
— П’ять, — порахувавши на пальцях, відповів він. (Це лікар, з 10–річним стажем)
— Тобто як тільки п’ять? — дивувалися колеги, — ти ж кожен день когось рятуєш?!
— Це моя робота, і якщо розглянути детальніше на порятунок це мало схоже. А ось з цим п’ятьом довелося приділити більше уваги.
