Зі своєю дружиною у шлюбі ми прожили майже десять років. Після весілля порадились та вирішили, що діток ще не хочемо, ще не готові. Тому відклали цю справу на декілька років. І усвідомлення того, що в домі не вистачає дитячого сміху прийшло через 3 роки сімейного життя.
Та саме в цей період Оксана стала сама не своя. Я знав, що після народження дитини жінки змінюються, але щоб настільки, то не очікував. Вона відразу почала говорити, що ніколи в житті більше народжувати не буде. Хоча прекрасно знала, що я мріяв ще про одного малюка точно. Під час одного з обговорень цього я сказав, що Ксенія мусить обрати: або вагітність, або розлучення.
Кохана погодилась і через два роки я знову стояв під пологовим із величезним букетом троянд та кульками. В той момент мені здавалось, що щасливішої людини в світі годі й шукати. Я був переконаний, що вона подобрішає та стане такою, як до материнства. Але даремно я на це сподівався.
Все, що хвилювало Оксану – її зовнішній вигляд. Не встигла приїхати з пологового, як записалась до спортивного залу, відмовилась годувати дитину грудьми. Мені було взагалі не зрозуміло, як можна настільки зациклюватись на своїй зовнішності.
Тоді я став помічати, що часто вона приходить додому і пахне сторонніми чоловічими парфумами. Розбір польотів мені влаштовувати не хотілось. Раптом десь у громадському транспорті набралась. Та і доказів у мене не було.
У Міжнародний жіночий день Оксана пішла до ванни приводити себе у порядок. Сказала, що заслужила на релакс у гаряченькій воді та з свічками. Свій телефон вона не взяла. Тому сам того не бажаючи, я поглянув на екран, що засвітився від нового сповіщення:
– Я вже дуже сумую за тобою, швидше приїжджай, на тебе чекає подаруночок.
Не описати ніякими словами, яким ображеним та водночас розлюченим я був. Не міг дочекатись, коли та зрадниця накупається, аби у всьому розібратися. Та у відповідь я не почув нічого толкового, навіть вибачень. Оксана просто почала кричати у відповідь. А через пів години підійшла та попросила вибачення, почала виправдовуватись тим, що вона жінка, а всім жінкам потрібна увага інших чоловіків, інакше їх самооцінка падатиме до нуля.
Я любив її, тому й пробачив, але у своїй поведінці Ксюша нічого не змінила. І надалі вона вешталась там, де хотіла і скільки хотіла. Спочатку я терпів заради дітей, а потім просто подав на розлучення.
Просто вже було зрозуміло, що нічого не налагодиться. А от після розлучення стало лише гірше, адже тепер переживаю, аби суд залишив діток зі мною.
