З часом люди змінюються, але інколи ці зміни не є позитивними. Так сталось з моїм однокласником і я зрозуміла, що життя вносить свої корективи і не завжди на краще.
У школі зі мною в одному класі вчився хлопець, його звати Володимир. Усі дівчата були в нього закохані. Він був дуже гарним, розумним і вихованим. Його батько був директором школи і хлопець старався не підвести його.
Я також була закохана в нього, але ніколи нікому про це не розповідала. Я знала, що такий хлопець, як він ніколи подивиться на мене. І так і сталося Володимир не звертав на мене увагу. Він зустрічався з найгарнішими дівчатами у школі, а я була звичайною і ні чим від інших не відрізнялась. Мені залишалось тільки дивитись на нього збоку.
Минуло десять років, після того, як ми закінчили школу. Моя однокласниця запросила мене на зустріч випускників і я вирішила прийти, мені було цікаво послухати, як склалось життя у моїх однокласників.
Я була дуже здивована коли побачила Володимира, бо він дуже змінився. Він важив приблизно сто сорок кілограмів, волосся не мите і синяки під очима. Одягнутий він був у старий одяг та взуття. Я була шокованою, він же колись був найгарніший хлопець у школі! Добре, що я колись з ним не зустрічалась.
А однокласник, який колись вчився на одні двійки зараз відкрив свою фірму і заробляє непогані гроші. Я дуже здивувалась, бо наші відмінники нічого не досягли, а двієчники зараз мають хороші роботи і живуть добре. Я ніколи не очікувала, що через десять років усе так зміниться.
