Володимир ніяк не міг повірити у вигадки свого сина. Та коли на порозі дому з’явилась незнайомка, то усвідомлення прийшло саме.

Син прийшов додому знову у такому вигляді, що можна було впасти, побачивши таке видовище. Володя відразу подумав, що він в якусь бійку втягнувся .

– Але ж, тату, я нічого погано не зробив. Просто захотів заступитися за молодшого хлопчака, якого ображали старшокласники.

– Я прошу тебе, просто не обманюй. Ти знову зчепився із Тарасиком. А все це зараз стоїш і нахабно мені вигадуєш.

– Але я кажу правду. А ти не хочеш хоча б раз в житті власній дитині повірити.

– Скажи мені, ти цілий? Чи є синці?

– В мене все добре, але тому хлопчику добряче дісталося поки я прийшов. Йому вдаряли прямо в живіт.

Тоді Назар зняв верхній одяг, сів на диван і почав розповідати, як воно було насправді:

– Я повертався додому через отой сквер, що за школою. Там помітив цікаву картину: двоє десятикласників знущались з шестикласника. Я підійшов і захотів припинити конфлікт, та слухати мене ніхто не став, тому я й почав відповідати силою на силу. Спочатку я просто хотів відтягти незнайомців, та сам не помітив, як зав’язалась масова бійка. Тут то мені знадобились уроки карате.

– Що? Яке ще карате? Ти звідки в тому щось тямиш?

А річ у тім, що Назар відвідував шкільну секцію карате, навіть неодноразово брав участь у змаганнях. Та батько у ці всі байки вірити не хотів. Тому і насварив сина.

Аж поки через декілька днів до них не прийшла якась жінка. Вона навідалась, аби подякувати Назарчику за те, що він так відчайдушно та сміливо прийшов на допомогу її синові. Тоді Володя мало рот від здивування відкрив. То, виходить, син не брехав.

Жінка була дуже вдячна, навіть пропонувала гроші в знак подяки. Та хлопці, звичайно ж, брати не захотіли.

Тут то Володимир і зрозумів, яким хоробрим та доброчесним виявився його син. І яким поганим він є батьком. Немає меж щастю, коли радієш за своїх дітей і можеш ними пишатися.

“На тих хуліганів написали заяву, а я ж мусив вибачитися перед Назаром, щоб таки у світі панувала справедливість.”

Оцените статью
Володимир ніяк не міг повірити у вигадки свого сина. Та коли на порозі дому з’явилась незнайомка, то усвідомлення прийшло саме.