Вона обіцяла дочекатись з армії. Після повернення мене ошелешила несподіванка

Моя строкова служба добігала до завершення, лишався рівно тиждень, включно із сьогоднішнім днем. Я так скучив за рідними, а особливо за соєю коханою Лізою. Вона інколи відвідувала мене в армії, та щоб натішитись спілкуванням, відведених пів години, звісно ж не вистачало. Ми листувалися, обговорювали плани на майбутнє, мріяли. У той час Ліза навчалася в технічному університеті, мріяла стати ландшафтним дизайнером. Крім того, вона брала участь у семінарах і відвідувала додаткові курси у знаменитого спеціаліста з цієї галузі. Між нами була повна довіра, принаймні я був у цьому впевнений. Ніколи навіть не підозрював її в обмані.

Ось і настав той день, коли викликав мене до себе старшина і повідомив, що завтра я вже можу повертатись додому. Я пішов збирати речі, точніше не йшов, а летів на крилах щастя. Оце так несподіванка буде для батьків і для Лізи!

Склавши речі, ліг спати, та ще довго не міг заснути від однієї думки, що завтра я вже буду вдома. Блукаючи у тих всіх думках, не зчувся, як заснув. Зранку, попрощавшись з усіма, пішов з речами на зупинку, щоб сісти на автобус, який доставить мене до вокзалу. В цілому, дорога зайняла приблизно п’ять годин. Підвечір я вже був у рідному місті. Купив квіти для мами й коханої й першим ділом поїхав до батьків. Мама мене міцно обійняла. Нічого не сказала, коли я повідомив, що зараз ще поїду до Лізи. То ж молоді люди, вона все розуміла. Дорогою до коханої, купив її улюблені солодощі.

В голові у мене роїлися десятки варіантів нашої зустрічі, я прокручував їх, як серії романтичного серіалу. Уявляв, як вона мене міцно обійме і ніжно поцілує. Квартиру хотів відчинити власними ключами, адже ми вже якийсь час жили разом. Та ключ не підійшов.. Я довго стукав у двері, доки їх нарешті не відчинили. На порозі я побачив якогось хлопця одягненого у мій халат.

– Ти хто такий!

Я не тямив себе від гніву. Відштовхнув його і зайшов у квартиру. Ліза сиділа у кріслі, дивилася телевізор. Побачивши мене так переполошилась, що зіскочила на рівні ноги й почала щось лепетати виправдовуватись, що я все не правильно зрозумів…

Це так ти на мене чекала?..

Залишив на столику квіти із солодощами, навіть не став забирати речі, вийшов геть. В мені бушував ураган емоцій, ненависть перепліталася з образою. Вирішив не йти відразу додому, а прогулятись парком, щоб трохи розвіятись і охолонути.

– У тебе щось трапилось?,- почув я ніжний голос.

Поряд стояла дівчина у квітчастій сукні. Я, досі заглиблений у важкі роздуми, просто поглянув на неї.

– Головне, щоб рідні були живі й здорові, все решту можна знести. Мене щойно залишив хлопець. Сказав, що наші стосунки себе вичерпали. Можна я присяду поруч?

І не дочекавшись моєї відповіді, вмостилась на лавці. Ми сиділи розмовляли, я запропонував зайти у кафе попити чогось гарячого. Леся, так звали мою нову знайому, радісно погодилась. Не треба турбуватися про тих, кому до нас байдуже. Той день став для мене доленосним. Я змінив свої погляди на життя, і здається, що й сам змінився. З Лесею ми відтоді не розставались. Єдине, про що шкодую, що стільки часу змарнував у пусту, а може це було необхідно, щоб я зміг оцінити те, що маю тепер?…

Оцените статью
Вона обіцяла дочекатись з армії. Після повернення мене ошелешила несподіванка