Не встигли ми одружитись, як доводиться розлучатись. До того ж не в сенсі їхати десь далеко на певний термін, а в сенсі розривати шлюб. Я й сам не розумію, як міг так влипнути. Як міг не помітити таку зміюку під боком. Як кажуть мої друзі, рожеві очки в мене були аж фіолетовими.
-А пам’ятаєш, ми тобі ще за знайомства з нею тобі говорили, що вона щось від тебе хоче отримати, не просто вона так прилипла, мов п’явка.
-Ой та облиш, друже. Тобі просто заздрісно, що одружуюсь з нею я, а не ти.
Я кидав завжди жарти на подібні слова. А що ще мав сказати? Я був закоханий по вуха. Красива жінка, розумна, має підтягнуте тіло, завжди підтримувала мене, завжди була поруч. От я і попався до її тенет.
Зіграли весілля. Здається, на ньому щасливим був тільки я, адже гадав, що знайшов кохання всього життя, та моя дружина, яка була в передчутті наживи. Гроші, які нам подарували ми вирішили не витрачати на поїздки, а придбати дві невеличкі квартирки, щоб можна було здавати в оренду. Якимось дивним чином, ми змогли з тієї суми ще й на машину непогану лишити. Звісно, я додав трішки власних збережень, проте це дрібниці. І ось, коли ми вже офіційно придбали квартири, підписали документи, що одна моя, інша на дружині, вона заявляє, що хоче подати на розлучення. Мовляв, вона погарячкувала, коли відповіла так на мою пропозицію. Зараз вона не впевнена, чи насправді мене кохає. Коли я це почув, то втратив мову. ЩО?! Якого біса взагалі?!
Жінка нічого більше не сказала, просто наступного дня, по приходу додому я побачив пусті полиці. Вона навіть нашу кішку забрала.
–Надю, а ти де?
-Мені потрібно подумати. Не бійся, у випадку розлучення я заберу тільки одну квартиру.
Вона поклала слухавку. А мені нарешті спали окуляри. Друзі мати рацію на її рахунок.
