Мені було всього дев’ять років, як моя матір вдруге вийшла заміж. Мій вітчим не мав жодного бажання утримувати чужу дитину й поставив їй ультиматум. Мама зробила свій вибір, і відвезла мене жити до бабусі. За той ввесь час я не отримувала від неї ніякої допомоги: ні моральної, ні матеріальної. Вона з головою поринула у нові стосунки. Бабуся тягнула нас обох на свою невеличку пенсію. З мамою вона не спілкувалася, їх стосунки не можна було назвати близькими, а з роками навіть з’явилась відверта неприязнь. Добре, що вона не відбилася на мені.
Бабуся тішилася, що я більше схожа на її сина. Я відчувала, що ця людина мене справді любить. Раділа, бо від рідної матері я ніколи не відчувала такого тепла. Ми жили не заможно, але в домі панував мир та взаєморозуміння і звісно ж повага. Бабуся змогла замінити мені не лише матір, але й батька. Вона завжди мене підтримувала та направляла на вірний шлях. Її не стало, коли я вже закінчувала університет.
Свою квартиру бабуся оформила на мене, як дарчу. Так, у спадок я отримала трикімнатне помешкання. Минуло не так багато часу, як об’явилась моя матір, з якою ми не бачились вже аж сім років. Вона почала вимагати, щоб я обмінялась з нею квартирами. Аргументувала це тим, що я живу одна і мені не потрібно стільки місця, як їм з вітчимом. Я категорично відмовилась розглядати таку пропозицію, адже у свій час вона свій вибір зробила й він був не на мою користь. Після моєї відповіді, матір закачала скандал й заявила, що я повинна бути їй вдячна, бо вона мене народила. Я просто закрила двері у неї перед носом. Не збираюсь вислуховувати образи від людини, якій багато років було абсолютно байдуже до того, як я живу.
Минали роки. За цей час у мене з’явилась власна сім’я, діти. І тут, неждано-негадано знову на порозі з’являється моя матір. І звісно, вона не прийшла для того, щоб просто мене провідати, чи побачити онуків. У неї була інша ціль. Виявляється, вони з чоловіком продали ту квартиру в якій мешкали й він з усіма грошима накивав п’ятами. Тепер у неї ні грошей, ні житла. І вона була впевнена, що я запропоную їй жити у моїй сім’ї. Але я лишила її всього на одну ніч, а наступного дня відвезла жити до її двоюрідної сестри, з якою попередньо такий варіант узгодила. Вона вже старенька жінка і готова виділити матері кімнату в замін на допомогу по господарству.
Матір звісно знову почала обурюватись і обзивати мене невдячною. Але мені абсолютно байдуже, що про мене думає, вже настільки чужа людина…
