Я б ніколи не повірила, якби мені хтось розповів цю історію.
Свою донечку я народила восени. Вона у мене була справжньою красунею. Через три роки я вийшла на роботу, а Світлану віддала у дитячий садок. Моя дочка там часто гралась з один хлопчиком. Вони завжди були разом. Вийшло так, що Микола жив з мамою у сусідньому будинку, тому ми у вихідні дні бачились. Наші діти хотіли гуляти разом і вони просили нас, щоб ми домовлялись зустрітись та вийти на прогулянку.
Я ще тоді дивувалась, що діти дуже хочуть проводити час разом. Я раділа, що у моєї дочки з’явився справжній друг. А потім Микола з батьками переїхав у інший кінець міста і ми більше не бачились.
Минули роки і моя дочка вступила в університет. А одного дня я домовилась з дочкою зустрітись під університетом і побачила, як вона виходила з навчального закладу разом з хлопцем. Коли вона сказала мені прізвище та ім’я одногрупника, то виявилось, що цей хлопець – це Микола. Вона з ним колись дружина в дитячому садочку.
Минуло три роки і молоді люди почали зустрічатися. А потім вони одружилися. Ось так моя дочка зі своїм майбутнім чоловіком познайомилась в дитячому садку.
Зараз вони дуже щасливі разом. У них двоє чудових дітей, яких вони дуже люблять.
