Сама досі у це не вірю, але вчора я таки наважилась на крок, про який давно мріяла. Вранці чоловікові на роботу прийшло доволі цікаве повідомлення від мене. А писала я там приблизно так:
«Коханий, я лечу до Туреччини. Діток відвезла до своєї мами на цих два дні. У неділю ввечері забери їх додому. І прошу тебе не гніватись на цей вчинок, ти сам знаєш, що мені давно потрібна якась розрядка. Сто разів казала тобі про це, але ти ігнорував. А кожна людина сама творець свого життя. От я і творю. Цілую тебе».
Із чоловіком у нас троє діток. Різниця між ними мінімальна. Старшому сину сім років, а ще двом дівчаткам-близняткам – по п’ять. Скільки вони вимагають уваги, енергії та сил не передати ніякими словами. До вечора я настільки вимотуюсь, що просто валюсь на ліжко і засинаю. Мільйон разів ми з чоловіком починали розмову про мій відпочинок. Він підтримував цю ідею, але все це було таке абстрактне та далеке, що я відчувала, як воно відкладається у далекий ящик. От на цей раз і вирішила, що досить чекати нагоди, нагоду потрібно робити самій.
На початку тижня подруга сказала, що її колега по роботі продає свою путівку до Туреччини значно дешевше, оскільки відліт уже скоро, а в неї невідкладні справи. От я і подумала, що це подарунок долі, тому без зайвих роздумів і погодилась.
Я відразу розповіла про свій план мамі та домовилась, що дітей поки привезу до неї. А сама помаленьку збирала валізи. І от коли я приїхала до аеропорту та сіла в літак, то написала чоловікові це чарівне повідомлення.
Зараз я лежу та ніжусь під теплим сонечком Туреччини. Думала, що мені буде совісно та лячно бути у чужій країні самій на відпочинку, поки чоловік працює і діти вдома. Але в цей момент я не думала уже ні про що. Всі проблеми як рукою зняло. Особливо, коли на барі мені зробили смачнючий коктейль.
Надіюсь, і чоловік мене зрозуміє та сердитись не буде. Тим паче, що на наступних вихідних я уже буду вдома.
