Історія нашого шлюбу не надто романтична. Ми одружилися не через те, що безмежно покохали одне одного, чи не уявляли життя порізно, просто нам було так зручно. Наш шлюб об’єднувала взаємна повага, розуміння, а також спільні життєві принципи та уподобання. Можливо хтось би це назвав просто “зручним співмешканням”, та нас не дуже турбувало, що про це думають інші.
Так, прожили ми у щасливому подружньому житті чотирнадцять з половиною років.
Вже декілька місяців мій чоловік, Сергій вимагає, щоб я його прописала у квартирі, у якій живе вже близько п’ятнадцяти років. Річ у тому, що цю квартиру я придбала ще до одруження з ним, і весь цей час спокійно в ній мешкали. Раніше, він нічим таким не переймався. А тут різко пішов на принцип, заявляючи, що проживши стільки років разом він заслуговує бути тут узаконеним мешканцем.
Я звісно відмовилась і на те маю ряд причин. В першу чергу, слід зазначити, що ніхто не може дати гарантій щодо довговічності шлюбу. А квартира занадто велика ціна для таких експериментів – я важко працювала багато років, щоб на неї заробити.
Та мене не так насторожило саме його прагнення прописатися у моєму помешканні, як те, що він захотів зробити це саме зараз, після майже п’ятнадцяти років подружнього життя. Що та вплинуло на його таке рішуче бажання?
Моя відповідь йому не сподобалась, я б навіть сказала, що розізлила, чоловік зібрав валізу та не прощаючись кудись поїхав. Мене це неабияк обурило, як так легко можна перекреслити стільки років шлюбу. Меже, я б постаралася його зупинити, вмовила б не гарячкувати, як би я з’ясувала для чого він це все затіяв. А що, якщо він взагалі хоче розлучитися?
Я сконтактувала з його рідними, щоб врешті зрозуміти поведінку чоловіка. Вони мені розповіли, що так Сергій влаштував мені перевірку на довіру, і я її, звісно, не пройшла.
Його близькі повністю з ним солідарні, й також вважають раз ми стільки років живемо разом, я просто зобов’язана прописати його у власній квартирі. Мені цього не зрозуміти. Якщо чоловік так мріяв про власне життя, то хай би горбатився, як я, відкладав кошти.
Я сподіваюся, що Сергій обдумає все і ми зможемо нормально обговорити ситуацію. Незабаром у нашого сина день народження, приїдуть гості.. Не знаю, як їм пояснювати, чому чоловік не живе удома, ми ніби й не сварились..
Як вважаєте, я дарма йому не довіряю, чи все-таки варто бути обачною?
