Так вже склалось, що мій дідусь був кавалером ще тим. З самого дитинства я звикла до того, що бабусь у мене аж три. Одна – мамина мама, інша – татова мама, а третя – дружина дідуся. З Галиною Іванівною дід побрався ще коли мені було три рочки. Моя бабуся Ганна давно хотіла розлучитись із ним, оскільки стомилась терпіти всі ці цілодобові гулянки. З пані Галиною прожити вдалось сімнадцять років.
Тоді вона відійшла у засвіти. І не минуло декількох місяців, як дід Микола оголосив на сімейному застіллі, що він зустрів жінку і планує з нею розписуватись. Тоді ми були просто шоковані. Тільки що поховав кохану людину, а тут вже такі заявки. Сімейне свято перетворилось у мовчанку, бо всі просто не знали, що можна сказати в такій ситуації. Моя бабуся Ганна ледве не розреготалась, я бачила, що вона старається стримувати свої емоції. Я й сама не могла зрозуміти. Чоловікові 75 років, а він ще про весілля думає.
Тато був найбільше вражений після цієї новини, тож він і вирішив поговорити із своїм батьком. Наше містечко було невеличким і багато людей нас знало, тому не важко здогадатись, що і так всі постійно обговорювали нашу родину. А тепер то і взагалі сміятимуться в обличчя.
Хоч бабуся Галина і не була мені рідною, проте вона подобалась мені як людина. Я любила слухати її розповіді та їсти смачні млинці. Вона мала складне життя і рано втратила батьків. Все життя з чоловіками їй не щастило, діток не мала. Так і побралась із моїм дідом та сімнадцять років терпіла його походеньки. Ми добре ставились до цієї жінки.
А тепер, коли чуємо, з ким хоче зв’язатись наш дід, то хапаємось за голови. Я на всі сто відсотків переконана, що вона лише хоче успадкувати майно та отримати якусь вигоду. Як тільки донести це старому – не зрозуміло!
