Всі в школі хизувалися новорічними подарунками, а я не мала, що показати. Не розумію, для чого народжувати дітей, якщо не здатен їх забезпечувати

Кожного року перед новорічними святами мене огортають болючі спогади. І можливо, більшість мене осудить, але я говорю те, що відчуваю. Не розумію, для чого народжувати дітей, якщо не здатен їх забезпечувати. Так і я, народившись у бідній сім’ї не знала щасливого дитинства та завжди заздрила одноліткам. Особливо це відчувалося на свята, коли всі діти в школі хизувалися новорічними подарунками, а я не мала, що показати. І яке майбутнє чекає на таких, як я?

Я не мала з кого брати приклад. Мої батьки не мають ніяких досягнень, яким я могла б гордитись. Вони обоє без освіти, без постійної роботи, та навіть житла власного не мають – все життя по орендованих квартирах. Єдине їх досягнення – це те, що вони завели дітей, яким не можуть нічого дати. Крім мене у нашій сім’ї, ще троє моїх сестер. Може скластись враження, що я не задоволена тим, що з’явилася на світ. Так і є. Радості мало.

Все життя я чула насмішки у свою сторону через бідність. Хто тебе поважатиме, коли твоя мама прибиральниця, а батько різнороб. І вчителі підливали масло у вогонь, постійно дорікаючи мені тим, що він мене не залежало. Вони казали, що з таким сьогоденням, на гідне майбутнє я можу не розраховувати. Не розумію за що так можна ненавидіти людину? Лише за те, що вона бідна. Але ж я не винна, що народилася у такій сім’ї! Мої батьки прийняли рішення привести мене у цей світ і відповідальність повністю на них. Я досі ображаюсь, через їх безвідповідальність, зараз навіть не спілкуюсь.

Я рано зрозуміла, що сподіватись мені немає на кого й потрібно брати долю у власні руки. Тому, хоч як мені було важко, але вступила до університету, паралельно працювала, щоб оплачувати навчання і досягла гідного життя. Зараз я маю все необхідне для того, щоб почувати себе повноцінною людиною. Але травми дитинства глибоко засіли у моєму серці та свідомості.

Я маю прекрасного нареченого. Він з хорошої, заможної, освіченої сім’ї. І кожного разу у їх компанії я почуваюся сковано та ніяково. Я соромлюсь свого походження. Розумію, що це суто мої психологічні проблеми. Але, як викоренити комплекс бідності зі своєї голови не знаю…

Оцените статью
Всі в школі хизувалися новорічними подарунками, а я не мала, що показати. Не розумію, для чого народжувати дітей, якщо не здатен їх забезпечувати