Всі вважають мене «п0ган0ю» мамою. Знаєте чому?

Коли я народила Андрійка, була ще дуже юною. Було мені тоді лише сімнадцять. Я навіть поняття ніякого не мала, як дітей виховувати, а особливо – хлопчиків. У мене була молодша сестра.

До мене відразу почали чіплятися усі, кому не було лінь: а підгузки не так змінюєш, а температуру краще так збивати, а на горщик ось тоді учи ходити і т.д. Ці всі поради мене страшенно дратували. Коли я відповідала, що рекомендацій не потребую, то завжди чула одне: «Ти недосвідчена, а ми знаємо, як дітей виховувати!»

Коли мій Андрійко падав, я говорила йому: «Все гаразд? Тоді підіймався і біжи гуляй!». Інші мамочки мене вважали безсердечною і жорстокою по вихованню до сина: «Як же так можна? Дитина упала, а вона навіть пожаліти не може!»

А чого жаліти? У мене ж син росте. Я хочу виховати його справжнім чоловіком, а не слабаком і боягузом. Звичайно, слухати про себе такі речі, що інші говорили, було прикро. Проте я продовжувала виховувати свого хлопчика на свій розсуд, так, як вважала за потрібне.

Навіщо сюсюкаться з трирічним хлопчиком? Ну впав, то впав. Не болить – устав і побіг далі. Навіщо зразу скрикувати і бігти до дитини, як це роблять інші жінки? Тоді дитина вже починає плакати, навіть якщо у неї і не болить нічого.

Зараз Андрійкові уже десять років. Він набагато відповідальніший і серйозніший, ніж його однолітки. Чому я так вважаю? Бо дивлюся на свого сина і порівнюю його з іншими дітьми.

Коли Андрія ображають, він не біжить до мене, чи до батька. Вирішує проблему сам. Може навіть і здачі дати. Захистить себе та інших, як справжній чоловік.

Андрійко частенько миє посуд і прибирає щодня у своїй кімнаті. Він навіть може щось приготувати сам. І не лише пельмені. Він чудово знає, як готувати суп, смажену картоплю чи яєчню. Навіть бараболю почистив – і я на сьомому небі від щастя, бо у мене з’явилося декілька хвилин на свої справи.

У мого сина немає безхмарного дитинства. Через те всі вважають мене поганою матір’ю. Зате я навчила Андрія багато чому, дала йому безліч корисних вмінь і навичок. І вони йому в майбутньому обов’язково знадобляться.

Можливо, я помиляюся у чомусь. Та знаю точно: мій син виросте самостійним та відповідальним чоловіком. Впевнена, що його майбутня дружина буде вдячна мені за те, що я така «погана» мати.

Оцените статью
Всі вважають мене «п0ган0ю» мамою. Знаєте чому?