Вся сім’я чоловіка і моя сім’я спонукають мене взяти на виховання племінників чоловіка.

Мого чоловіка звуть Олександр. Через декілька тижнів нашого знайомства він розповів мені, що зараз фінансово допомагає своїм племінникам. Так трапилося, що рідна сестра Саші і її чоловік потрапили в аварію, а діти залишилися жити з бабусею. На пенсію двох дітей і себе не прокормиш, тому він старається зробити все можливе, аби рідні ні в чому собі не відмовляли. Ситуація вразила мене. З одної сторони негативно, бо така трагедія в родині переживається нелегко, а з іншої сторони і позитивно через те, що мій обранець такий благородний, добрий та відповідальний.

Коли ми одружилися, то я стала ближчою до цієї справи. Тоді я дізналась, що Саша ходить до рідних раз у місяць, та часу з дітками не проводить. Тобто буквально віддає гроші і йде. Ну і кожного вечора телефонує до матері, питає, як у них справи.

Мене все влаштовувало. Адже, якби воно дико і грубо не звучало, мені б не хотілося у своїй квартирі бачити чужих дітей.

Я завжди мріяла, що ми з коханим створимо міцну сім’ю, народимо прекрасних діток. Та через кілька місяців після весілля свекруха напряму почала говорити нам взяти дітей до себе. Типу їм буде краще з нами, ніж зі старою людиною. Та й здоров’я вже не дозволяє бігати за активними дітьми.

Сам Сашко був у шоці від пропозиції. Напевно, він також був неготовим до такого повороту подій. Звичайно, племінників він жалів, гарно ставився, але не настільки, щоб кардинально змінити своє життя. Тим більше ми навіть до своїх малят ще не були готові. У нас ще все попереду, а діти лише гальмуватимуть спільний розвиток.

Арина Віталіївна стверджує, що забрати дітей належить синові як обов’язок, та мені цікаво, де такі обов’язки прописані. Головне, що до нашого весілля вона й не натякала про таке.

Все ж таки ми маємо своє життя і право на те, що побудувати його так, як самі хочемо, а не обтяжуватися додатковими клопотами. Зі свекрухою я хотіла поговорити прямо та спокійно, та вона лише злилась і називала мене бездушною. Моя мама також каже, що це буде взагалі грубо і неправильно не приймати цих дітей. Вони не винні, що залишились без батьків.

Мене ж ніхто не розуміє і не хоче підтримати. Звичайно, це ж не їм все подальше життя виховувати чужих дітей. Поки що ця справа призупинилась, та впевнена, що скоро свекруха знову на мене насяде.

Оцените статью
Вся сім’я чоловіка і моя сім’я спонукають мене взяти на виховання племінників чоловіка.