Вuст _авив за двері свого брата. Домовлялися ж про одне, а він уже скільки у мене перебувaв!

Я з мамою жив у селі і нам було дуже важко виживати. Вона виховувала мене сама, без батька. Рано залишилася мама без чоловіка, з ним трапилося нещастя на роботі, він загинув.

В дитинстві я був не дуже слухняним хлопчиком. У домі потрібна була чоловіча рука, але мама віддавала всі свої сили на моє виховання. Нам ніхто не допомагав, хоч родичів було дуже багато. Але ми з усіма труднощами впоралися удвох.

Я виріс і навіть добре закінчив школу. Потім вирішив їхати вступати до столиці нашої Батьківщини, до самого Києва! Мені пощастило, бо до університету я потрапив на бюджетне навчання. Я сам від себе такого не очікував! Мама раділа безмежно, пишалася мною.

Оселився я в гуртожитку. Час навчання пролетів непомітно, на третьому курсі зустрів дівчину і ми з нею побралися. Спочатку так і жили в гуртожитку. А далі влаштувалися на роботу, почали отримувати пристойну зарплатню. Вирішили економити та збирати кошти, щоб купити власне житло.

Звичайно, у нас не вистачало грошей. Тому ми навіть у кредит влізли, але квартиру купили. Тепер у нас було своє житло, ми були щасливі!

І ось, звідки не візьмись, стали телефонувати родичі, які навіть ніколи не спілкувалися зі мною. Тітка Дарина слізно просила, щоб мій троюрідний брат Андрій пожив у нас, поки у нього вступні іспити. Вона благала, щоб я допоміг йому облаштуватися у столиці.

Я не міг у цьому відмовити їй, бо знаю, що це таке. Сам недавно був в такому становищі. Андрій вступив до університету, але так і продовжував у нас жити. Тоді я натякнув йому, що потрібно шукати собі квартиру або переходити до гуртожитку.

Його відповідь мене збила з пантелику: «Для чого? Мені і тут непогано!». Але я був наполегливим, тому виставив його за двері. У мене дружина молода, нам треба вже і про діток подумати. А з тіткою ми домовлялися, що поживе у нас Андрій лише 2 тижні, поки іспити вступні, але ж геть не три місяці, які вже минули!

Всі мої родичі розгнівалися на мене і більше не телефонували. Зате нам з Катею зараз добре і затишно, ніхто нам не заважає!

Оцените статью
Вuст _авив за двері свого брата. Домовлялися ж про одне, а він уже скільки у мене перебувaв!