Ви не забули, що ця квартира моя? Я нікуди не поїду з неї, а якщо вам мало місця, то самі розв’язуйте це питання, мене все влаштовує.

Мій син уже дорослий. Йому 30 років. Не так давно він одружився та разом з дружиною переїхав жити до мене у квартиру. Я маю невелику двокімнатну квартиру. Через рік у них народилася дочка, а трохи згодом і син, відповідно у квартирі було мало місця для всіх.

Я маю хату у селі, вона вже дуже стара, адже перейшла мені у спадок від моїх батьків. Ми живемо у ньому тільки тоді коли саджаємо город, бо їздити кожен день з міста в село дороге задоволення.

Коли внуки були ще малі, мою допомогу всі цінували та раділи, що є така можливість, щоб я допомагала. Я була з дітьми на вихідних або на свята, тоді коли молоді батьки ходили гуляти вдвох, часто в будні також я була з дітьми, адже невістка іноді виходила з квартири у справах. Дитячі ліжка були у моїй кімнаті, я їх заспокоювала вночі коли вони прокидались, годувала та знову вкладала спати. Я люблю своїх онуків, вони дуже раділи коли я розповідала казочки, які ще колись давно мені розповідала моя мама. До речі ліжка дуже довго були в моїй кімнаті.

Але як виявилось згодом, ніхто не хотів мені подякувати за мою допомогу і взагалі хотіли аби я поїхала в село жити.
Якось випадково я почула розмову невістки й сина. Невістка говорила чоловіку, що хоче аби я з’їхала жити в село, бо діти ростуть і у квартирі мало місця для всіх, вона вважала, що так буде краще для всіх.
Я не хотіла цього терпіти, тому перервала цю розмову:

Ви не забули, що ця квартира моя? Я нікуди не поїду з неї, а якщо вам мало місця, то самі розв’язуйте це питання, мене все влаштовує, я вас не виганяю звідси. Якщо хочете я згодна продати цю квартиру і купити дві однокімнатні, але якщо потрібно буде доплатити за нову квартиру самі шукайте гроші, я продам будинок, що у селі й в мене будуть гроші, тому я не переживаю. Я ніколи й подумати не могла, що колись почую таку розмову. Така мені дяка за мою допомогу.

Невістка на мить замовкла, а потім почала говорити, що все не правильно зрозуміла, а син просто стояв мовчки. Того самого дня ліжка внуків перемістилися у спальню до сина і невістки. Я того ж дня написала оголошення, що продаю свій будинок у селі. Я не збираюся жити в селі, там хата вже ледь стоїть. Без города я можу прожити, адже зараз багато домашніх продуктів продають на будь-якому базарі. Ті бабусі, як продають свій товар ще будуть дякувати довго, що я у них купила.
Після почутої розмови я побачила яка насправді у мене невістка. Тепер я знаю, що навіть рідні люди не завжди на добро відповідають добром.

Оцените статью
Ви не забули, що ця квартира моя? Я нікуди не поїду з неї, а якщо вам мало місця, то самі розв’язуйте це питання, мене все влаштовує.