Вийшла заміж доволі рано – мені ще не було дев’ятнадцяти. Усі подружки мені заздрили, бо вважали Олега красенем. Батьки також вважали, що я дуже вдало вийшла заміж.
Мабуть, саме думка оточення пришвидшила моє заміжжя. А потім я стонадцять разів пожаліла за це. Чому?
Так, мене ніхто не розуміє, чому я розірвала цей шлюб. Бо зі сторони Олег і справді виглядав ідеально. Завжди зі смаком одягнений, з манерою усмішки при зустрічі, а ще вміння грати на публіку робили його неперевершеним. Дівчата, направду, облизували від нього губки, аж поки він не став моїм. І я за два роки спільного життя зрозуміла, що це за щастя.
Передовсім мій чоловік виявився крайнім егоїстом. Йому треба було підносити все на тарілочці і саме те, що він хоче. Якщо він бажає червоних яблук, то вони повинні бути лишень такі, а не зелені чи жовтуваті.
За цей час я жодного разу не поїхала відпочивати туди, куди хотіла саме я. Мій чоловік не любив моря. Тому я також повинна була задовольнятися відпочинком біля річки. Олег також не любив прогулянок серед природи і я мусила підлаштовуватися під нього.
Ба більше того, Олег вказував мені, що я повинна готувати їсти, як одягатися, з ким дружити і таке інше. Мене це направду дійняло до живого, і я сказала, що хочу бути сама господарем власного життя. Подала на розлучення. Мої батьки досі не можуть оговтатися від мого кроку. А я не жалію, що так зробила, бо не була із Олегом щасливою.
До року часу познайомилася з Романом. Так, він не був таким денді зовнішньо, як Олег. Проте я відчула, що він саме той мужчина, з яким мені буде добре. Передовсім у нього в спілкуванні зі мною нема «Я», а лишень «Ми». Він уважний щодо мене і наші уподобання збігаються. А що ще більше треба в стосунках?
Нещодавно познайомила батьків з Романом. Вони вернуть носом, кажуть, що я зовсім без смаку. Хай буде по їхньому. Головне, що нам добре разом. Правда, не знаю. Як зреагують батьки на те, що ми вже визначили дату нашого одруження.
