Викликала майстра додому. Зламався диван. Так приємно та соромно ще не було ніколи

Після закінчення університету батьки подарували мені квартиру. «Буде куди “женихів” водити» – жартувала моя бабуся. Та з того часу пройшло вже кілька років, а “женихів” так й не було. Я навіть нормально не зустрічалася з хлопцями. Постійно працювала. Змогла вибудувати кар’єру.

Кілька днів тому в мене було справжнє жіноче горе. Зранку я помітила на чолі зморшку. Як тільки я не намагалася її розгладити, але нічого не допомагало. «А що ти хотіла, роки починають брати своє» – заспокоювала мене подруга. Та я не знала що робити. Дивилася на себе в дзеркало й бачила дорослу самотню жінку. Мастила креми, наносила бальзами та все марно. А коли хотіла заспокоїтися й зробила собі гарячого чаю та збиралася лягти у ліжко й дивитися улюблений серіал, то зламався мій диван. Я була у розпачі. Спочатку зморшка. Потім дива. Що далі?

На скору руку в Інтернеті знайшла оголошення майстра. «Чоловік за викликом» – звучало багатозначно. Зателефонувала й домовилась про зустріч. Після обіду у двері подзвонили. Я побігла відчиняти. На порозі стояв молодий хлопець. Не так я собі уявляла «чоловіка за викликом», але була приємно здивована. Навіть трошки пошкодувала, що зустріла його у домашньому костюмі.

Він зайшов. Почав знімати взуття й тут сказав: «Дівчинко, а хтось з дорослих вдома є?» Я аж завмерла. Він мене прийняв за маленьку дівчинку. Таке часто було раніше через мій малий зріст. Але після сьогоднішнього ранку та історії про зморшку я не очікувала такого. Це було надзвичайно приємно. Напевно найприємніше, що мені до цього доводилося слухати. Я перевела розмову на жарт та повела його у кімнату то винуватця виклику. «Ось цей диван. Сьогодні не змогла його розкласти». Й тут він вразив мене вдруге. «Це ж чим таким ви на ньому займалися, що він зламався» – хлопець посміхнувся та підморгнув мені оком. Я так засоромилася як ще ніколи у житті. Навіть під час першого походу до гінеколога мені не було так соромно. Всього за кілька хвилин нашого знайомства цей хлопець викликав у мені такі різні та сильні емоції.

З роботою він впорався швидко. Коли все було закінчено я пригостила його чаєм та хотіла розрахуватися, але він запропонував свій варіант: «Може краще сходимо на побачення?» Питання прямо у лоба. Я не встигла одуматися, як він вже виходив, а в руках я тримала його візитівку з особистим номером. Хто він таки, що так на мене вплинув. Це я дізнаюся вже на побачені. Й хто знає, може йому доведеться ще раз працювати біля дивану.

Оцените статью
Викликала майстра додому. Зламався диван. Так приємно та соромно ще не було ніколи