Вирішили ми з чоловіком не брати авто, а поїхати до батьків у метро. Та поїздка закінчилась для мене слізьми.

Ця ситуація трапилась зі мною декілька років тому, та мені постійно здається, ніби це було вчора. На душі досі неспокійно, коли згадую цей випадок.

Тоді я була майже на п’ятому місяці вагітності. Нас із чоловіком в гості запросили мої батьки. Та тато відразу попередив, що на стіл ставитиме фірмову наливку, тому Назар вирішити не брати авто. Поїхали ми на метро. Так ось повертались ми доволі пізно, у вагоні було вільно, людей майже не було. Аж тут на одній із станцій увійшов чоловік старшого віку. І не встиг він зайти, як роззявив свій рот і прямо почав кричати на мене:

– Ти якого біса тут сидиш? Вставай негайно! Хіба не бачиш для кого відведені місця? – Для вагітних жінок, людей похилого віку та  людей з обмеженими здібностями.

Напевно, так відразу не скажеш, що я чекаю на малюка. Сама по собі завжди була маленька та худенька, а під час вагітності поки набрала дуже мало, животика ледве помітно, а у такому вільному одязі, мабуть, і зовсім не помітно. Та сам тон незнайомця мене страшенно обурив. Весь вагон був вільним. Невже так принципово сісти саме тут?

– Ви це взагалі до кого?

– До тебе, невиховане дівчисько! В школі не вчили старшим місцем поступатися?

Та в цей момент терпіння луснуло у мого чоловіка. Назар завжди був вихованим та стриманим хлопцем. Та в такі випадки не міг себе тримати в руках. Він швидко закрив рот тому нахабі, який виявився не таким вже і старим, просто не мився років сорок. Незнайомець огризався до останнього, та в якийсь момент, коли двері вагону відчинились, коханий викинув нахабу на платформу. Нехай почекає інший вагон.

До сьогоднішнього дня я не розумію, як можна бути настільки конфліктною та неприємною людиною. Не знаю, чи причина у віці того дядьки, чи це з народження.

Оцените статью
Вирішили ми з чоловіком не брати авто, а поїхати до батьків у метро. Та поїздка закінчилась для мене слізьми.