Своє дитинство та власне, все моє життя мене виховував дід. Бабуся пішла з життя досить рано, та дуже несподівано. Просто одного дня діду зателефонували з бабусиної роботи, та сказали, що вона втратила свідомість, та більше не встала. А батьки мої взагалі поводились так, ніби я не їхній син. Батько покинув матір відразу, як дізнався що вона вагітна. А мама поїхала на заробітки, щоб забезпечити нас, а звідти не повернулась. Завела нову повноцінну родину, та живе у достатку та злагоді. Власне, я ніколи не відчував, що в мене була мама. Тому особливої пустоти від її втечі також не відчув. Просто дивився на своїх однолітків, та на підсвідомості розумів, що щось не так.
Дід мій був людиною суворою та безмірно скупою. Речі він мені купував вже коли вони були на мене дуже маленькі, або не підлягали ремонту. В іншому випадку просити на них гроші не було сенсу. З малечку привчав до роботи, та казав, що просиджуючи штани сидячи рівненько на п1ятій точці, я нічого не досягну. Він все вірно казав, та вірно мене наставляв на майбутнє. Проте мені, як і кожній дитині хотілось хоч трішки тепла та любові.
Я виріс, вступив до університету на бюджет. Коли я був на другому курсі, дід пішов з життя. Я залишився сам. На його поховання навіть мама з татом не прийшли. Не вважали потрібним, напевно… мені довелось знайти повноцінну роботу, та перевестись на заочне навчання. Грошей катастрофічно не вистачало.
Одного дня мені запропонували стажування від університету за кордоном. Такий шанс випадає раз в житті, проте звідки брати гроші, я навіть не уявляв. На роздуми та підбір всіх документів мені дали три тижні. Здавалось, термін не маленький, проте пролетів мов один день. Гроші за цей час я так і не знайшов. Для мене це була астрономічна сума. Віза, квитки на літак, проживання… в розпачі я пішов додому, вирішив перебрати старі речі, можливо продати щось вийде. Дід в мене був свого роду Плюшкін, від себе нічого не гріб. В зал висіла стара картина, яку дід дуже любив, вічно повторював, що вона може змінити життя. Я не розумів, до чого тут це, тому постійно просто дурнувато посміхався на ці слова. Зняв картину зі стіни, на ноги мені щось впало. Це були чотири товстенькі конверти, з одного висипались гроші… на хвилиночку долари… в мене аж руки похололи. в одному з конвертів була записка:
“ Я був суворим до тебе все життя, щоб ти розумів, що життя несправедливе, а ти маєш бути сильним в будь-якій ситуації! Сподіваюсь, ти не тримаєш на мене зла. Витрать гроші з розумом, проживи своє життя за нас двох! Люблю тебе, внучок! Ти навіть не уявляєш наскільки сильно.”
Дякую діду... твоя картина дійсно змінить моє життя!
