Вивернув вечерю на голови попутницям після того, як вони не поступились місцем за столиком

Я повертався з моря потягом у плацкартному вагоні. Придбав квиток на верхнє місце, та не думав, що це принесе мені стільки незручностей. Моїми сусідками знизу виявились дві жінки. Чекаючи на провідника, вже тоді зрозумів, що поїздка буде “весела”, бо ці дві пані наполягли, щоб я заліз чекати на верх, на придбане мною місце.

А коли я хотів повечеряти, вони взагалі відмовились поступатись місцем за столиком. Для того, щоб у мене не було варіантів туди пробратись, обсіли його з обох боків та повільно попивали чай. Всім своїм виглядом показуючи, що доступитися мені до нього не вдасться.

– Можна я присяду поїсти?

– Хлопче, у тебе квиток на яке місце? Ось там і сидіть. Вирішив заощадити гроші, то які до нас претензії? Що нам, потім всю ніч твої харчі нюхати. Тим більше ми вже лягаємо спати, – різко промовила одна із них.

Я зрозумів, що діла не буде, домовитись ніяк не вдасться – вони непохитні. Що мені лишалось? Розстелив постіль та поліз із запареною локшиною наверх. Я ще не встиг приступити до своєї скромної вечері, як потяг різко рушив і ціла тарілка моїх наїдків полетіла донизу.

Локшина висіла скрізь, і навіть на кучерявій зачісці сусідки з нижнього спального місця. Все купе прикрасили ниточки з макаронів. Я не знав що й казати, як реагувати. І сміх, і гріх.

– Хлопче, ти не розумієш, як правильно їсти у потязі? Ти що, ніколи не їздив до цього? Це ж просто жахливо!, – обуренню пасажирки не було меж.

– Я справді не хотів! Це прикра випадковість!, – намагався виправдатись я.

Ми спали, дихаючи ароматами локшини швидкого приготування. А ту пані з нижньої полиці, обходили стороною навіть провідники. Вона б з радістю змила це все із себе, але де? У нас звичайний потяг, без комфортабельних умов.

У мене був міцний сон, хоча й на голодний шлунок. Адже одним ароматом ситий не будеш. Ну, що можу сказати: треба бути людянішими, тоді менше шансів потрапити під удар бумерангу.

Оцените статью
Вивернув вечерю на голови попутницям після того, як вони не поступились місцем за столиком