Вже через дві неділі я усвідомив, що в наших відносинах немає довіри. Юля закривалася переді мною. То усміхнена і лагідна, то через хвилину дратівлива, вередлива

Ми з Юлею зустрічаємося два роки. Нам добре разом. Нещодавно запропонував дівчині одружитися. Весь цей час живемо окремо. Просто з’їхатися і жити не маю бажання. Хочу, щоб поряд зі мною була дружина. Тому коли Юля погодилася, я був на сьомому небі від щастя. В цей час мої батьки виявили бажання поїхати на відпочинок на два тижні. Я залишився вдома один. Поговоривши з Юлею, вирішили пожити в моїй квартирі, поки приїдуть батьки.

Для себе ми вже вирішили. Після весілля знайдемо собі квартиру, будемо жити окремо. А наразі ми одні. Перші дні я вгадував всі бажання Юлі, кава в ліжко і таке інше. Мені подобається бути з нею. Коли йдемо на роботу, здається, що в розлуці вічність. Увечері зустрічаємося, немов не бачилися довгий час. Та вже через тиждень помітив, що моя дівчина змінюється. В розмові зі мною проскакують нотки невдоволення. То одне не так, то інше.

Вже через два тижні я усвідомив, що в наших відносинах немає довіри. Юля закривалася переді мною. То усміхнена і лагідна, то через хвилину дратівлива, вередлива. Такі переміни навели мене на думку, можливо вагітна? Але Юля здивовано говорить, що звідки я таке взяв, звичайно ні. Але ж ми зустрічалися два роки й такої переміни в неї не помічав. Можливо характер у дівчини такий. А моє кохання закрило розум і я не помічав цього раніше.

Коли приїхали мої батьки з відпочинку, Юля перейшла жити до себе додому. Ми зустрічалися не часто. Навіть бажання не виникало кожен день бачитися. Почав задумуватися, можливо ми з Юлею поспішили, і між нами немає нічого, що може поєднувати люблячих людей. Якщо наразі виникають такі думки, то яке життя нас з нею чекає? Таке відкриття не дає мені спокою.

Моя мама, коли приїхала, між іншим, сказала, що Юля погана хазяйка. Я захищав дівчину, але знаю, що Юля ні разу не запропонувала прибрати у квартирі. Перед приїздом батьків я сам як зміг прибирав. А мама думає, що то Юля. Дівчині я цього не говорив. У нас і так натягнуті відносини, а коли скажу про слова мами, то Юля зовсім відвернеться від мене. Але так далі продовжуватися не може. Можливо ми поспішили з одруженням і про це потрібно поговорити?

Між іншим, Юля перестала мені телефонувати як раніше. Наразі поки я не зателефоную, вона мовчить.
Як з нею завести розмову про нас, щоб і її не образити? Це питання хвилює мене вже декілька днів. Чи потрібно одружуватися, коли в голові такі думки? Як ви думаєте?

Оцените статью
Вже через дві неділі я усвідомив, що в наших відносинах немає довіри. Юля закривалася переді мною. То усміхнена і лагідна, то через хвилину дратівлива, вередлива