Взяла мене тітка за руку і ми пішли у сусіднє село, де жила її давня приятелька. – Ось, приймайте невістку, – попрощалась та пішла. Я кинулась її наздоганяти, та вона сказала, що відтепер я житиму тут

Олена мала двох молодших сестер. Тітка Катерина, двоюрідна сестра їх матері, після її смерт1, забрала їх жити до себе. Батька дівчатка не знали. Катерина працювала у колгоспі. Олена із сестрами після уроків у школі, також часто трудилися на полі.

– Як ми тоді бідували. Навіть не мали у що взутися. Одні чоботи на трьох. Так і до школи ходили, по черзі. Після закінчення школи, я дуже хотіла навчатися далі. Тітка не була проти, але зразу попередила: допомагати тобі я не зможу. Воно й не дивно, грошей у нас завжди не вистачало. Та я все ж наважилась, вирішивши, що зможу вижити на стипендію.

– Від’їжджаючи набрала з дому продуктів: овочів, сала, яблук, трохи консервації. Та в гуртожитку, за спільним столом, всі мої запаси швидко розійшлися. Було важко, та я все ж закінчила училище. Повернулася у рідне село та влаштувалася продавцем у магазин. Стало не так скрутно жити. Вже й кавалери почали на мене заглядатись. А тітка гляне й каже:

– Цей тобі не пара, буде гульвісою, як його батько.

Чи:

– У цього батько до чарки охочий, не треба тобі такого.

Не схвалювала нікого з тих, хто до мене сватався. Мене це дуже ображало, часто я плакала у подушку.

Та одного разу, взяла мене тітка за руку і ми пішли у сусіднє село, де жила її давня приятелька.

– Ось, приймайте невістку, – попрощалась та пішла.

Я кинулась її наздоганяти, та вона сказала, що відтепер я житиму тут.

– Мені не було куди діватись. А перечити старшим я не звикла – так мене виховували.

– Майбутня свекруха одразу прийняла мене, як рідну. Втішала, як рідну доньку. А ввечері з роботи повернуся мій наречений. Красивий, стрункий… Я одразу закохалась. Знаю, що звучить не ймовірно, але я одразу відчула, що це мій суджений.

Дітки, будьте щасливі!,- ніжно мовила Ганна Іванівна.

Оженились ми тієї ж осені. Збудували власну оселю. Коли запитую свекруху про тітку, та завжди з посмішкою відповідає:

– Катерина бачила людей наскрізь. Сестра моя привезла у гості кавалера, свого майбутнього нареченого, то та його одразу прогнала. Та сестра була вперта, таки одружилася з тим молодиком. З нами перестала спілкуватись, аж доки її благовірний, не покинув її заради якоїсь молодухи та втік жити до міста. І братам моїм хороших наречених посватала. Вона завжди знала, як правильно, як буде краще для всіх.

Так і ми з чоловіком, у злагоді прожили усе подружнє життя. Тітку я, як рідну матір, на старості догледіла. Наша дружна родина досі часто збирається на тітчиному подвір’ї, під розлогою яблунею. Ми щоразу із теплом згадуємо жінку, яка мала таке велике значення у нашому житті та сприяла щасливій долі кожного з нас.

Оцените статью
Взяла мене тітка за руку і ми пішли у сусіднє село, де жила її давня приятелька. – Ось, приймайте невістку, – попрощалась та пішла. Я кинулась її наздоганяти, та вона сказала, що відтепер я житиму тут