Після тяжкої праці на заводі у мене підкосилося здоров’я, тому, вийшовши на пенсію, я не зміг знайти підробіток. Не було іншого виходу, як нарешті трохи відпочити і зайнятися садком біля будинку. Все ж таки вирощені вдома овочі та фрукти набагато корисніші. Та і онукам буде, що дати. Влітку я жив більш-менш, незважаючи на мізерну пенсію. А взимку настали тяжкі часи. Та що я буду казати, це і так всім відомо. Але зараз розмова піде зовсім не про пенсію.
Коли прийшла зима, знову підняли ціни на комунальні послуги, як завжди. У мене маленька хатинка, та платежі все рівно великі. Ще й потрібно продукти деякі купляти, бо на одній картоплі важко прожити всі ці холодні місяці. Та і в аптеку необхідно ходити кожного тижня, бо серце вже не те. Перший місяць мені вдалося звести кінці з кінцями, де сусіди допомогли, де сам щось вигадав. Та далі я вже не зможу справлятися самостійно.
Мені було соромно просити допомоги у доньки, у неї на плечах двійко маленьких дітей, вона сама тяжко працює. Чоловік також десь підробляє, та живуть вони не багато. Але іншого виходу я не знайшов і зателефонував їй. Більше у мене нікого не залишилося з родини, всі вже відійшли на той світ. Моя донька — добра душа, як тільки я вийшов на пенсію, вона допомагала як могла. Та грошей я ніколи не просив. Все казав, що хай на онучок витрачає. Та зараз вона була моєю останньою надією. Якщо не заплатити за комунальні, служби відключать і газ, і світло, і опалення, бо вже є борги. А взимку буде тяжко вижити в такій холодній хаті.
Донечка відразу погодилася, ще і насварила, що я не відразу зателефонував їй. Все ж таки добре ми з моєю жінкою виховали її, нічого не скажеш. Зайвих грошей мені не треба було, я все точно порахував, до копійки. Ганнусі зараз і так тяжко тягнути сім’ю, а тут ще і я, старий. Мені тільки потрібно заплатити частину комунальних, щоб нічого не відключили, а я далі я вже сам якось буду викручуватися.
Донька привезла мені гроші, але потім сталося жахливе. Коли я прийшов їх провідати, мій зять просто накинувся на мене. Він спочатку не знав про цю ситуацію, а потім якось довідався. Я нічого не зміг сказати, він не кричав на мене, але був дуже обурений і злий. Донька в цей час була з дітьми і нічого не чула. Ми з зятем ніколи не мали гарних стосунків, але така ситуація сталася вперше. Він дорікав мене кожною копійкою, казав, що я забрав у них останні гроші, що тепер їм немає чого їсти. Закінчилося все тим, що я маю повернути гроші, і негайно ж. Мені було соромно і боляче все те слухати.
Я не зміг йому нічого відповісти і просто пішов звідти. Не міг втягувати доньку в це, я впевнений, що вона навіть не знала, що її чоловік збирається зробити. А розповідати самому не хотілося, бо я і так вліз в їхню родину. Ніколи раніше я не почувався таким нікчемним і непотрібним, навіть не знаю, що робити далі. Гроші я витратив на оплату комунальних, а пенсії не вистачить, щоб віддати їм повну суму. Сором, та й годі. Донька віддала мені власні кошти, не чоловіка, який і так копійки приносить. Невже це справді були останні гроші? Що робити далі? Як мені вчинити?