Наша теща дуже любила приходити до нас в гості без попередження. Мені то не дуже подобалося, але дружина реагувала на візити мами абсолютно спокійно. На довго моїх нервів не вистачило.
Все почалося зовсім недавно. Десь місяць тому, вперше, теща пришла до нас без попередження. Вона принесла щось для дружини. Не пам’ятаю що. Чи то пачку солей для ванної, чи то пляшку піни.
Я думав теща заскочила на декілька хвилин, але вона залишилася на три години. Дружина мала провести час зі мною. Натомість, ліпила вареники з мамою на кухні. Я трішки засмутився. З одного боку, втрачений спільний вечір, з іншого – повна морозильна камера моїх улюблених вареників.
Теща знову прийшла в гості через два дні. Я тільки повернувся з роботи. Дружини вдома не було. Запропонував тещі почекати на Олю. Поки я грів собі обід, Валентина Петрівна ходила з кімнати в кімнату. Вона щось бурмотіла собі під носа.
— Зятю, а у вас завжди так? – Запитала теща.
Я не зрозумів суті питання, тому перепитав.
— Ну, у вас брудно і повний безпорядок.
Валентина Петрівна сказала то абсолютно нормальним тоном. Здавалося, її взагалі нічого не бентежило. Така безтактність одночасно здивувала і роздратувала мене.
— Ні. Просто ми ще не встигли прибрати. Я щойно прийшов, а Оля буде вдома через дві години.
— То ти будеш їсти, поки вона працює?! – Викрикнула теща. – А прибрати? А допомогти Оленці?
Я аж макаронами вдавився. Великих зусиль вартувало не нагримати на тещу. Прийти до мене додому, коли ми нікого не чекали і настільки нагло лізти наше сімейне життя. Що за людина?
Поки я намагався продовжити свій обід, теща наводила свої порядки в нашій квартирі. Нарешті, прийшла дружина.
— Олено, це він завжди так поводиться з тобою? – З порогу почала хаяти мене теща.
— Як, мамо?
— Він взагалі нічим тобі не допомагає! В хаті такий безлад, а він спокійно їсть!
Здавалося, гірше не буде, але дружина вступила в активний діалог. Моя дружина мила мені кісти не гірше за тещу. Щоб не погіршувати атмосферу в квартирі, я мовчки пішов мити посуд.
— Що це було? – Роздратовано запитав я, після того, як теща пішла додому.
— Га? Ти про що? – Здивувалася дружина.
— Я про ваші розмови з мамою. Невже я такий поганий?
— А? — Дружина задумалася на якусь мить. – А! Ні. То просто розмови. Треба було якось діалог підтримати. Я так не думаю, сонечко. Ти в мене дуже хороший чоловік.
— Правда?
— Ну… В чомусь звісно мама має рацію…
— І в чому ж? – Завівся я.
— Ти правда міг би допомагати мені з прибиранням. Дивно було, що ти прийшов і сів їсти, коли в нас розгардіяш. Мама саменька прибирала. Вона ж у гості прийшла, а не порядки нам наводити.
Я нічого не зрозумів з того фантастичного діалогу. Ліг спати злий та роздратований. Вранці прокинувся з головним болем. Був украй виснажений після вчорашньої розмови. Заспокоївся тільки під вечір. Може правда я не достатньо роблю для своєї дружини. Прийшовши з роботи, приготував поїсти та помив посуд. Пральну машинку не чіпав, бо гадки не маю, як нею користуватися і які порошки заливати. В дружини їх аж чотири штуки.
Оля неймовірно зраділа. Думав, вона задушить мене своїми обіймами.
«Схоже, я правда був не правий» — подумав я.
Щоб і далі бачити свою дружину усміхненою, я почав кожен вечір готувати вечерю і мити посуд. Теща продовжувала приходити до нас в гості. Я відчував шалене напруження, коли вона навідувала нас. Оля навпаки раділа візитам мами.
Хоча я старався виправляти всі свої недоліки, взамін нічого не отримував. Оля все менше часу приділяла мені. Спілкувалася з мамою. Нічого не маю проти Валентини Петрівни, але її стало забагато в нашому житті. Я відчував шалене невдоволення. Дружині казав про це.
— Я хочу погуляти з тобою. Подивитися якісь фільми. Може мені хочеться просто обійняти свою дружину, а я не можу цього робити, поки в нас твоя мама.
— Ой… хіба вона заважає тобі обіймати мене? – Відмахувалася Оля.
— Вона забирає наш час. Ми мало спілкуємося.
— Ой! Ти просто злишся, бо вона тобі на помилки вказує!
— Що? – Я аж зблід від гніву.
— Ну, вона постійно змушує тебе щось робити, тому ти злишся на неї, але, любий, вона просто хоче покращити наші стосунки!
— Я все то роблю, бо люблю тебе. Не через твою маму і її постійні балачки, а через кохання до тебе. Розумієш різницю?
— Ой…
— Ну, що «ой»?! – Спалахнув я.
— Поки мама не сказала тобі, що мені потрібна допомога, ти нічого не робив!
— А ти мені казала? Ти мене просила?
— Ти сам не розумів, що мені важко?
В мене склалося враження, що я говорю зі стіною. Теща активно втручалася в наше життя. Після її візитів, в нас виникали серйозні конфлікти. Не знаю, що вона там казала моїй дружині, але вона точно налаштовувала її проти мене.
Я не дуже хочу бачити Валентину Петрівну в нас вдома. Якщо я забороню їй до нас приходити, дружина образиться ще більше. Не хочу з нею сваритися. Оля легко підпадає під вплив своєї мами, а я гадки не маю, що з цим робити?
